Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Рецензии и отзывы на Дев’ять кроків назустріч вітру

Читайте в приложениях:
27 уже добавило
Оценка читателей
4.57
Написать рецензию
  • i_am_dashka
    i_am_dashka
    Оценка:
    8

    Ой, знаєте, це одна з перших книг, які я купила собі сама. І я чоиусь дуже довго її не читала. А дарма. Вона така ніжна й мила, що якраз підходить для весняного телого настрою. І залишає після себе сум. Але не той сум, який випалює тебе повністю, а світлий, ностальгічний.

    Історія хлопця, який наважився змінити свє життя кардинально. Наважився почати нарешті жити по-справжньому. І в нього були для цього причини. І він знайшов себе, вдікрився цьому віту і той його прийняв.

    Хоча було помітно, що це перша проба пера автора, та ще й достатньо молодого й недосвідченого. Його стиль трошки нагадує мої оповідання. Але все одно це було настільки зворушливо, що просто не могло не зачепити. Ця книга дійсно варта того, щоб її читали.

  • Lentyaeva
    Lentyaeva
    Оценка:
    4

    Очень небольшая книжка, я б сказала карманный рассказ. Трогающая история, но со своими "не очень".
    И именно:
    1. Книга украинского автора, написана рідною мовою, но имена героев на иностранный манер. Главного героя зовут Бенедикт (у меня прям ассоциация сразу сложилась, конечно смешная может показаться - автор фанат английского актера Камбербетча).
    2. Мальчик ушел из дома в 17 лет, а родители даже не пытались его искать. Прощальная записка Бенедикта их вполне удовлетворила и они снова зажили своей привычной жизни. Для меня это абсурдно!
    История трогает, НО слишком надумано, много такого быть не может (хотя написано о довольно серьезных вещах).
    Еще хочу отметить, что такого необычного вступления и пролога, который так манит я ранее еще не встречала.

    В книге было много стихов, и хочу самый понравившийся, предоставить и вашему вниманию)

    Цитаты, что зацепили, встречались часто. Но эта моя самая любимая:

    Не потрібно старатися цікаво писати своє життя. Його потрібно вміти цікаво читати.
    Читать полностью
  • Nastya_Khlypovka
    Nastya_Khlypovka
    Оценка:
    2

    Начиная читать, боялась, что роман меня разочарует. Современных украинских авторов я не читала. Но прочитав пролог, я сразу поняла, что это что-то очень душевное. И не ошиблась! Чистая, искренняя, трогающая история о молодом человеке с болезнью БАС. Будоражит самые тайные струны твоей души. Местами наивная и даже сказочная, но все же добрая и затрагивающая история.

    Я даже не ожидала, что меня на столько всколыхнет этот роман. Сначала было очень интересно читать, как идут дела Бенедикта, про его любовь к Анне, про его успехи написаний стихотворений... А потом, когда он заболевает, читать становиться очень трудно. С трудом перелистывала страницы, потому что слезы наворачивались. Приходилось делать остановки, чтобы не заплакать окончательно.

    Читая книгу, действительно понимаешь насколько жизнь несправедлива бывает. Но дочитав, много чего переосмысливаешь. Нужно стремиться сделать мир лучшим, добрее. Пытаться что-то оставить после себя. Потому что это действительно большой страх: страх, что после смерти пройдет время и про тебя уже никто не вспомнит.

    Це була історія хлопця, який, на мою думку, вміє жити… А на твою? Він не здавався… Він робив те, що вважав за потрібне. Не жалів себе і не думав про наслідки.
    Зможеш так?
    а цього разу краще не питати, бо я знаю, що
    ти обов’язково зможеш.
    Читать полностью
  • Masher1971
    Masher1971
    Оценка:
    2
    ...Навіть приречена людина може літати, коли падає у прірву...

    Книга не викликала очікуваних емоцій, вона не відноситься до тої літератури, що западає в душу і не покидає думок. Але варто зазначити, що читається роман легко, ніби перед очима пролітає життя людини, що ловить кожен момент.
    Книга закликає переступати через свої страхи і втілювати, навіть, найбожевільніші мрії у життя. Жити моментом, не озираючись назад і не зазираючи в майбутнє. Хороше осіннє чтиво.
    Під час читання роману постійно нав'язується думка, що в інших книгах, де розповідається про приречену людину і її кохання це все розписано в розовому світлі і дуже мило, неправдоподібно, а насправді це зовсім не так. Це гидко, тяжко і боляче - ось що хоче донести автор. Але Івасько сам не мало наворотив.

    спойлер Мені не сподобалось освідчення Анни Бенедиктові. Можливо, він хотів зруйнувати стереотипи, але саме цей стереотип (хлопець освідчується дівчині) мене влаштовує.
    Складається враження, що Бенедикт егоїст. Він вирішує не робити як всі герої романів, не відштовхувати свою половинку, а попросити її залишитись. А що якщо людина через це прохання погоджується лишитись тільки через почуття обов'язку або жалості? Люди в таких ситуаціях відштовхують дорогих для себе людей, щоб не катувати їх своїм болем і стражданнями, щоб вони залишилися в їхній пам'яті життєрадісними і веселими, вони не хочуть вдягати на них кайдани обов'язку. Лише надзвичайно сильні і люблячі люди, які готові брати на себе обов'язок, лишаться поруч не дивлячись ні на що, навіть на відштовхування і вороже ставлення. Вони зможуть розтопити ту стіну, якою відгороджуються від них, для їхнього ж порятунку. Звісно, тут теж не говорилось, що Анна лишилась з почуття жалості чи обов'язку, вона його кохала, але прохання лишитись мало місце і тут я не погоджусь з автором тому, що на мою думку, лише сильні люди вміють відпускати.
    Також батьки Бенедикта знайшли його лише після перегляду якогось репортажу. Невже перебуваючи на межі життя і смерті він не хотів в останній раз побачити батьків, поговорити з ними, обійняти, попрощатися? Чому він самостійно не повідомив де він?
    Розпочавши жити заново Бенедиктові постійно таланило: і кохання знайшов, і друзів, і навіть роботу.Цікаво, яка зарплата у вчителя зарубіжної літератури, що він може дозволити собі найняти помічника?свернуть

    Книга хороша тим, що намагається закликати долати страхи, втілювати мрії, лишати все старе, щоб досягти нового, але разом з тим в ній багато суперечностей і як на мене, щасливих випадків, як для однієї людини. Навіть якщо кинути все і почати життя спочатку, варто багато працювати, щоб досягти бажаного, а за пару місяців можна лише закласти фундамент, а не побудувати будинок мрії, як це сталося у Бенедикта. Я розумію, що в нього було обмеження в часі, але все ж варто бути реалістами.
    P.S.:4 з 5 за хороші вірші і цитати, а також стимул долати страхи і жити теперішнім моментом.

    Читать полностью