Джим Пуговка и машинист Лукас

4,6
8 читателей оценили
202 печ. страниц
2019 год
6+
Оцените книгу
  1. vitac
    Оценил книгу

    Любі хлопчики й дівчатка, зайчики та каченятка :)! Хто ще не читав цю чудову книженцію, особливо українською мовою? Ого! Багацько рученяток піднялося. До недавнього часу й моя ручка була б серед ваших. Але…трапилося диво, видавництво «Грані-Т» презентувало мені цю неймовірну книжку. Ага! За так! :) І такі дива ще трапляються!:)
    Я в захваті! Чудова історія і зовсім не випадково саме з «Джима Ґудзика… » почалася всесвітня слава Міхаеля Енде. Це потім була «Безкінечна історія», «Момо», «Театр тіней Офелії»…і любов дорослих та малих. Все було потім.
    А спочатку був Джим Ґудзик. І він особливий, чесно-чесно:), адже це його, коли він ще був отакеньким мацьопиком прислали звичайною посилкою, так, саме поштою, на о.Недогадію. Цей острів був такий крихітний, що на ньому всього було жителів аж …4-ро, враховуючи й самого короля. А щееее, а ще на цьому острові була власна залізна дорога та паротяжиха, угу, саме паротяжиха, яку звали Емма. Така собі товстенька залізнобока красуня! :)
    Так от, повертаючись до Джима Ґудзика…Звичайно він залишився на острові, хоча, ця дивна посилка з чорненьким немовлятком, була адресована якійсь пані Кутняк. Хто така? Невідомо… І вона, ця пані Кутняк, з’явиться, тільки потім. А Джим

    ...ріс собі й перетворився на звичайнісінького хлопчика, який часом міг викинути коника, грав на нервах панові Неталану і не надто любив умиватися – точнісінько як усі хлопчаки в його віці. Миття він вважав дурницею, як-не-як він був чорний, і по ньому годі було зрозуміти, чи мив він шию, чи ні. Проте на пані Штоцкер (його прийомна матуся, але Джим ще про це нічого не знає) такі докази не діяли,й урешті Джим і сам це втямив.

    Ох, цей Джим Ґудзик! Скільки ще пригод у нього буде! І небезпечні, зовсім недитячі пригоди, і дракони, і принцеси, і ще багато-багато чого.
    А чому саме Ґудзик? А от чому:

    У Джима щоразу на одному й тому місці була дірка в штанах. Разів сто пані Штоцкер приставляла до дірки латку, однак та щоразу кудись зникала, а дірка лишалася. І це при тому, що Джим берігся як міг. Але варто йому було одного разу залізти на дерево чи скотитися з якогось пагорба, і дірка тут як уродилася.
    Врешті-решт, пані Штоцкер прийшла в голову рятівна думка. Вона обметала края латки і зробила одного боку дірку, а з іншого пришила великого ґудзика. Тепер досить було просто розстебнути хлястика, замість рвати. Та й дірку латати не випадало – годилося просто знову застебнути, і край. З цього дня всі острів’яни прозивали хлопця Джим Ґудзик.

    От такий він, Джим Ґудзик. А що буде далі – читайте :)

  2. ya_nastya
    Оценил книгу

    Какая-то это расистская антирасистская книга. Антирасистская она потому, что главный герой Джим - негритёнок, и в повести часто делается акцент на то, что цвет его кожи не имеет никакого значения, что он такой же обычный мальчишка. Но в то же время автору присущи какие-то национальные стереотипы, например, что мальчик-индеец курит трубку мира, а китайцы все маленькие, с косичками, их много, и они держат дракона в зоопарке. Как-то это между собой не согласуется, а точнее, не совсем понятно, чего же хотел автор добиться. Видимо, он хотел воспитать в детях толерантность, но в то же время сам и подпитывал вот эту межнациональную рознь.
    Воспитательные аспекты, однако, на этом не ограничиваются. Михаэль Энде, судя по всему, решил также объяснить маленьким читателям, зачем нужно учиться писать и считать, а также внушить, что взрослых нужно слушаться. Конечно, это подано не в такой форме, а в игривой и даже несколько абсурдной, вроде того, что девочка не послушалась нянечек и пошла одна гулять, а там её украли пираты. Или писать грамота для того, чтобы написать письмо с просьбой о помощи, если эти самые пираты вдруг вас похитили.
    С поучительными моментами вроде закончила, перейду к развлекательным. "Джим Пуговка" повествует о приключениях жителей Медландии, вымышленной малюсенькой страны. Собственно говоря, приключения и случились, потому что страна настолько маленькая, что Лукасу и Джиму попросту перестало хватать в ней места. И они отправляются на своём верном паровозе Кристофе бороздить океан (да-да, если хорошенько засмолить двери и выкинуть весь уголь из локомотива, он, оказывается, сможет плыть по воде). Основная же часть приключений будет происходить в Китае, волшебным образом отличающемся от настоящего. Там им встретятся мнимый великан и драконы, а путь они будут держать через пустыню, тёмное ущелье и долину вулканов. В общем, не соскучишься.
    Ну, и напоследок хотелось бы отметить, что стиль мне напоминал скорее Роальда Даля, чем того же Энде, например, в "Бесконечной истории", потому что, в отличие от последней, "Джим Пуговка" - лёгкая, забавная, приключенческая повесть.

  3. Shara_Sheril
    Оценил книгу

    Немного спойлеров!

    Многим известна "Бесконечная история" (она же "Бесконечная книга").
    А это - первая книга, прославившая Энде. И не зря. Такой самобытной фантазии я давно не встречала.
    Однако, на мой вкус, слишком много биолого-физических безобразий, даже для сказки. Если то, что паровоз ездит без рельс где угодно я еще могу допустить, но момент, когда дети плывут по подземной реке, наблюдают сталактиты-сталагмиты из изумрудов, рубинов, блиллиантов (особенно!), а потом еще и отламывают себе по кусочку на память (!!!) - это уже чересчур.

    Однако в целом - это великолепный образчик детской литературы. Книгу я оставлю на полке для будущего поколения.