Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Обліковець

Добавить в мои книги
2 уже добавили
Оценка читателей
4.86
Написать рецензию
  • Anna_Ukr
    Anna_Ukr
    Оценка:
    8

    Маю сталу думку, що книжки не потрапляють до рук просто так, а приходять саме в потрібний час, чи як бонус до відповідних обставин. Книжка, про яку дуже хочу розповісти – одна з тих, що купила навіть не знаючи ім’я авторки та не підозрюючи про що має йтись у романі, а як виявилось саме вона дуже зачепила.

    «Подвійні міражі» Наталки Шевченко. Ніби дуже вже часта тема переосмислення себе та свого існування постає в цьому творі у казково-магічному обрамленні. 7 героїв, абсолютно з різними характерами, цілями, бажаннями і помилками в минулому. Кожен ніби хоче щось змінити, але немов боїться згаяти час, який не хочеться витрачати на ризики, які, можливо, і не призведуть до кращого життя. Так і живуть, точніше пливуть за течією обставин, що самі й створили своїм вибором колись. Може і ризикнув би, але щось стримує, і тоді біжиш сам від себе.

    Саме в такий момент це Щось, чи Хтось зводить цих героїв в одному автобусі, що ніби (весь роман – суцільне слово Ніби) прямує до малесенького карпатського містечка. Кожен з героїв занурений у свої мрії, спогади, навіть не підозрює, що дорога веде у нове життя. Та чи варто обирати нове, коли є шанс повернутись у минуле і виправити його на краще? Поки пасажири у напівсні, автобус раптово ламається і героям доводиться шукати місце для ночівлі у залишеному селі, що зовсім не таке звичайне, як здається на перший погляд. За легендою у подібному випробуванні виживають далеко не всі, але як буде з цими щасливцями, що отримали другий шанс – покаже лише ранок. Хтось знаходить прихисток у лісі, хтось – у залишеній хатині, де замість господарів зустрічає примару зі свого минулого, яке так прагне змінити; хтось – відповіді на сімейні питання, а найщасливіші – кохання.

    Не буду розкривати карти скільки з цих сімох виживуть до ранку, але скажу, що далеко не кожен з героїв захотів повертатися у минуле, навіть після того, як побачив розвиток «другого варіанту» свого життя. Одразу виникає думка, щоб ти змінив? як би склалося твоє життя за іншого вибору? Думаю, це і була головна ідея авторки – зробити так, щоб кожен читач навчився цінувати кожен свій вибір від простого: що я хочу на сніданок – каву чи чай, до вагомого і дуже важливого вибору, який і спрямує наше подальше життя.

    Я певна, що саме ця книжка зачепить будь-якого читача.

    Читать полностью
  • Black_angel8
    Black_angel8
    Оценка:
    8

    "Подвійні міражі" - перша книга, яку я прочитала від Наталки Шевченко.
    Чесно-кажучи, дизайн книги ой як бажає кращого! Окрім страшненької картинки на обгортці, яка ще переливається (!!!) ви зустрічаєте не менш дивні картини й на полях. До того ж, зроблена внутрішня нумерація сторінок. Бррр.... Але попри невдалий дизайн книга варта уваги.
    Перша третина трішки затягну. Авторка знайомить нас зі своїми героями. Сім персонажів з своїми скелетами у шафах. причому у кожного він неабиякий. Як йдеться у анотації ці люди, які опинились в одному автобусі, навіть не здогадуються про те, що їм випала можливість змінити своє життя, тож й подорожують, кожен зі своїм болем та горем.
    Далі книга стає більш динамічною і скажемо так, захоплює на стільки, що й чай іти робити не хочеться, поки не перегорнеш останню сторінку.
    "Подвійні віражі" - це книга про вибір, якій ми робимо в житті. Звісно, тут не йдеться про вибір напою зранку, а про глобальніші речі. Думаю, багато хто задумувався, а що було б, якби я вибрав іншу спеціальність/іншу роботу/іншого жінку, чи чоловіка/інше місто і т.д. В книзі ж персонажам дають можливість побачити альтернативу й не завжди вона райдужна.
    Однак, як пише Наталка Шевченко

    "не буває хибного вибору, у масштабах Всесвіту, звісно. Помилковим він стає для кожної конкретної людини, та карати з це немає жодного сенсу. Хибний вибір сам по собі покарання".

    Також в книзі йдеться про жертовність і готовність допомагати іншим, причому кожен з героїв дуже яскраво проявляє цю рису.
    Не сподобався мені персонаж лікаря. І, як на мене, то авторка занадто лагідно до нього поставилась, давши той другий шанс. Однак, хто має право судити інших?
    В книзі є епілог, який я навіть не знаю, як розцінювати. Наталка Шевченко сама написала, що хто не любить гепі-ендів, той хай його не читає. Тож для себе я ще не визначилась, яка з кінцівок краща.
    Все ж, для поціновувачів містики і психології, а також хорошого українського слова, я раджу почитати цю книгу. Вона не тільки дає змогу цікаво провести вечір, а й змушує замислитись, чи не варто зробити крок, який змінить наше життя на краще!

    Читать полностью