Це вже третя книга автора за останні три місяці. І на даний момент найкраще, що я прочитала в нього та і взагалі одна з найкращих книг, що потрапляли мені до рук.
Я люблю коли мене з головою заглиблюють в сюжет, порушують мою зону комфорту та підіймають в середини хвилю протесту. І Макс Кідрук вміє це робити дуже майстерно. Його історія до болю правдива та жорстка.
Вірю, що кожний з героїв чимось завинив і саме тому мусив або вижити, або померти в горах. Звісно кожен вирішує особисто для себе: існує Бог, чи ні. І автор неодноразово змушує над цим питанням задуматись свого читача. Але коли священик ладен вбити заради (навіть найменшого) шансу вижити – це шокує!! І тоді повстає інше питання, а чи ми всі люди насправді та який саме відсоток в нас цієї людяності?! Мені було страшно від того, що я не змогла нікого з героїв засудити, бо сама б мабуть прагнула будь-що вжити. Я жаліла кожного з них, переживала їхню смерть.
Та якщо чесно думала, що ніхто не врятується. І тут автор мене знову здивував, подарувавши декому з цих «людей» шанс на нове життя. Та чи справді воно стане новим?