Продовжую знайомитись із творами Макса Кідрука, і що далі, тим більше вони мені подобаються. Перші два прочитані романи були на високому рівні - видно, що зроблено неймовірно великого обсягу роботу, - але, напевно, просто "не моє", бо час від часу виникали якісь питання, або ж нудьга.
Але не цього разу. Скажу більше: десь після 2/3 книги мені наснився не надто приємний сон із елементами сюжету ЗУМС, а враховуючи, що сни мені сняться дуже рідко, а жахіття - взагалі ще десь у дитинстві ("чого я тільки не читала - мене вже нічим настільки не вразиш", - думала я), це ой який знак, що вдалося таки Максові чогось торкнутися у глибині моєї душі.
Нереально вражає, як автор примудрюється об'єднувати містику із науковими фактами та сучасними технологіями. Можливо, людина із більш поглибленими технічними знаннями за мої побачить якісь недоліки, але я просто в захваті, як можна все це компонувати, тримати у голові всі деталі сюжету та не з'їхати при цьому з глузду.
Дуже тішило, коли зустрічала в тексті якісь українські мережі магазинів або ж специфічні назви, але в якийсь момент мені здалося, що цього вже трохи занадто. Не завжди уточнення всіх марок та взагалі настільки дрібних та точних деталей виправдано. Так, це зближує вигаданий сюжет твору із реальністю читача, але все ж таки іноді можна ту інформацію й опустити, на мій погляд.
Так, тут є ще недоліки, які псували загальне враження, але не буду пірнати в подробиці. Поки що вважаю цей роман трохи вищим за НОІМ (хоча б за завершений фінал), та поставила б десь 4,25, але схиляюсь до більш високої оцінки за дійсно стійкі враження від книги, яких я давно не мала, тим паче - від сучасного українського автора.