Зазирни у мої сни

4,2
23 читателя оценили
442 печ. страниц
2017 год
Оцените книгу
  1. ZanoZZZa
    Оценил книгу

    За все своє життя я прочитала близько 500 книжок. Читала усе: від фантастики до любовних романів та від детективів і до жахів. До цього часу моїм фаворитом був Стівен Кінг з його сяйвом. Але минулого тижня моє життя перевернулося.
    ЗУМС - це ідеал, до якого важко буде кому наблизитися. Ця книга ніби створена для мене! Історія про незвичайного хлопчика, який стає в'язнем своїх сновидінь, або того, що за ними приховується. Чи вдастся його сім'ї врятувати малого, видерти його з цупких лап кошмарів, як вони, Мирон та Єва, будуть поводити себе у скрутні часи і що стане поміж ними?
    Це неймовірно! У цій книжці ви знайдете і непросту історію кохання, і трилер, і, безумовно, навпрочуд гарний хоррор! Момент з витріщанням Матео у монітори (чи з моніторів?) - неперевершений! Малий, що стояв біля батька годинами... Чорт забирай, ця книжка лякала мене до усрачки! Я відкладала її, робила глибокий подих, і занурювалася в неї знову. І ось тепер, коли вона закінчилася - від мене ніби відірвали шматок і я не знаю, що робити із своїм життям. Я хочу перечитувати її знову і знову та відчувати той льодяний страх, що і вперше.
    Тепер це без сумніву моя улюблена книга! Велике спасибі Максу за цей шедевр, сподіваюся, що попереду ще багато цікавого, моторошного та захоплюючого.
    5 із 5, феллас, це 5 із 5.

  2. Keltika
    Оценил книгу

    Для мене це друга книга Макса і можу сказати, що я відверто погарячкувала з занесенням автора в улюблені. Ні, пише він добре, але не кожна книга однаково вражає та захоплює.

    Вчитуватися важкувато, практично монолітний текст з малою кількістю діалогів та купою різного непотрібу типу музичних плейлістів, заглиблень у якісь абстрактні речі, цілих сторінок з якимись науковими (або псевдонауковими) поясненнями, не вдається зануритися в те, що відбувається, с головою.

    Також я ніяк не могла зрозуміти чому батьки хлопчика постійно тягнули за щось кота, коли їх дитина знаходилась в такому тривожному стані. Да і наприкінці історії теж було дивно читати про те, як батько дивиться в монітори замість того, щоб бігти на потрібний поверх та рятувати сина. А листи до ФБР з переліком цілої купи подробиць, спостереження за снами хлопчика, переселення душ мені взагалі не сподобались, все це здається перебільшеним, недоречним, зайвим. І інтрига… Інтриги не було, автору вона не вдалась, відразу було зрозуміло хто надрукував того листа, хто знаходився на той час удома і таке інше. Єдине, що було цікаво дізнатися (але теж не дуже інтригувало), це хто такий Аймонт і що йому взагалі потрібно від хлопця.

    Я, здається, розумію, чому деякі читачі порівнюють Кідрука з Кінгом, але не можу з ними погодитись. Макс відверто застосовує велику кількість прийомів, які зазвичай використовує у своїх творах Король жахів. Там є і перелік музичних композицій, які слухає головний герой, є веселощі від випускання газів, є суто американське підбадьорення хлопчика «чемпіон», є понівечені долі, є навіть слово, яке повинно відкластися у читача в голові і тому повторюється декілька разів на протязі книги, та виділяється написанням по складах або в дужках (над-ру-ку-вав), немає хеппі-енду, все це дійсно нагадує Стівена, але ще більше підкреслює ту прірву, яка пролягає між авторами. В Кінга це виходить майстерно, в Кідрука виглядає підробкою. До того ж в Макса сюжет пронизаний може і цікавим, але дещо штучним, незграбним екшеном, і це його також викидає зі стежки, якою він крокував вслід за майстром. Тобто пише Кідрук може й непогано, але порівнювати його з Кінгом не можна, це блюзнірство.

    Що сподобалось. Сподобалась психологічність твору, сподобалось глибоке занурення одразу в декілька важливих життєвих моментів, сподобалось як автор змалював перші напади, все. НОІМ вийшла набагато кращою, більш довершеною і взагалі крутішою по усім параметрам.

  3. MyNameJulia
    Оценил книгу

    Кайфова книга. Розлади сну, нічні кошмари, потойбічні сили, міцний клубок із таємниць та криза сімейних стосунків. Як тільки вдалося сплести все це в цілісну історію?
    .
    Та я просто в захваті! Невже я є свідком створення справжнього класного українського триллеру? А тема то яка "смачна". Сни - найзагадковіша сфера буття людини. Я сама в дитинстві страждала від нічних кошмарів і не лише в теорії знаю, що таке сонний параліч. Був час, я зачитувалась історіями на цю тему, але не українськими. Бо наші про це не писали. А тепер пишуть!
    .
    Не буду оригінальною, якщо порівняю @max.kidruk зі Стівеном Кінгом! Куди там! Не всі книги Кінга я читала з таким голодним захватом як #зумс. І справа не лише в тому, що обидва пишуть жахастики, як здається декому. Кінг займає місце в моєму серці не просто через моторошні сюжети. А через те, що в кожному такому сюжеті проступає чітко людина, конкретна вибірка людських проблем, складні і цікаві аспекти їхніх стосунків.
    .
    Мало написати страшну книгу, щоб зачепити читача. За кожною страшилкою має стояти щось більш глибоке. І Кідруку це вдається! Український Кінг, це ж треба таке. А я то всі ці роки думала, що МК пише розважальні тревел-посміхульки. Каюсь, ганьба мені і сором! Вже друга його книга чіпляє за живе.
    .
    Однієї мити за межею життя опиняється маленький хлопчик . Всього 36 секунд - і його серце знову б'ється, але повернувся звідти він не сам. Щось вчепилось в нього і протягом наступних років життя торкатиметься його снів, щоразу все тісніше переплітаючись з реальним світом. А поруч з ним - родина, що потерпає від післямайданівської і кризи та браку розуміння. І розгортається історія... Моторошна, захоплива і не передбачувана.
    .
    Що цікаво, книга має два фінали. Перший ми розуміємо ще на початку. І протягом читання мене не ввідпускало відчуття, що станеться щось жахливе. Звичайно, я здогадувалась ЩО саме станеться, але уявити не могла, ЯК це станеться.
    .
    Ви помічали, що в кінці книг автор добирає список пісень? Підбірка музики як раз мені до смаку. Тепер у мене в телефоні два плейлисти -

Цитаты из книги «Зазирни у мої сни»

  1. Власне, я вже намагався: багато разів відмотував плівку назад, по кісточках перебираючи кожен епізод лише для того, щоб переконатися: жоден із них не був безнадійним чи безвихідним. Я так і не натрапив на момент, пригадавши який зміг би з певністю сказати: тут, саме тут, у цьому конкретному місці повернув не туди.
    16 мая 2017
  2. Метелик, який обсмалив краєчки крил, нізащо не наблизиться до вогнища вдруге. Собака, який зірвався у прірву та, прокотившись три десятки метрів, дивом уцілів, обходитиме провалля стороною. І тільки людина, обпікшись, уперто мчить на вогонь, стрибає у безодню, вірячи, що колись обов’язково дотягнеться до омріяного тепла чи злетить у вільне від хмар небо.
    8 декабря 2017
  3. «Cabin crew, seats for departure[42]
    29 марта 2017