Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Рецензии и отзывы на Не озирайся і мовчи

Читайте в приложениях:
100 уже добавило
Оценка читателей
4.43
Написать рецензию
  • LANA_K
    LANA_K
    Оценка:
    25

    Поставила найвищу оцінку, але відмічу тут декілька мінусів.
    Почну з того, за що книга сподобалась.
    - гарна мова;
    - добре розкриті соціальні проблеми (взаємовідносині дорослих і дітей, побутове насилля, стосунки між підлітками);
    - доволі "активний сюжет";
    - цікаво подані наукові факти;
    А от з мінусі - деяка затянутість сюжету і якесь слабкувате пояснення містичної складової - існування паралельного світу.
    Взагалі-то, ця більше про підлітків і батьків, чим про подорожі між світами.
    ==
    гугл перевод для игр на ЛЛ:

    Поставила высшую оценку, но замечу здесь несколько минусов.
    Начну с того, за что книга понравилась.
    - хороший язык;
    - хорошо раскрыты социальные проблемы (взаимоотношения взрослых и детей, бытовое насилие, отношения между подростками)
    - достаточно "активный сюжет";
    - интересно представлены научные факты;
    А вот с минусе - некоторая затянутисть сюжета и какое слабкувате объяснения мистической составляющей - существование параллельного мира.
    Вообще-то, эта больше о подростках и родителей, чем о путешествиях между мирами.

    Читать полностью
  • Keltika
    Keltika
    Оценка:
    16

    Буквально щойно закінчила читати книгу, ще перебуваю під величезним враженням, слів немає, але щось сказати треба. Тому і народжується цей безглуздий, сумбурний відгук.

    Макс Кідрук - новий для мене автор, нічого не читала, ніколи не стикалася. Звідки взялося бажання прочитати «Не озирайся і мовчи» навіть не знаю, але воно з'явилося, зміцніло і, не відкладаючи в довгий ящик, я приступила до читання. Книга поглинула мене з головою, я читала по всіх усюдах, використовувала кожну вільну хвилинку, щоб прочитати ще хоч пару рядків.

    Книга - страшна, причому в ній, крім вкраплень потойбічного, повно цілком собі повсякденного, соціального остраху. Тут і підліткова жорстокість, і буллінг, і внутрішні терзання, і проблеми в сім'ї, і батьки, яким не до тебе, і домашня тиранія, і ще купа всього не менш важкого, що змушує здригнутися.

    Марк з батьками і дідом переїжджає в центр міста Рівне. Хлопчик тямущий, вірить в науку, з дідом обговорює прочитані книги, а ось налагоджувати відносини з однолітками йому поки що не під силу. У школі і так до нього ставляться не дуже, а тут ще й самогубство при ньому трапилося, а потім і зовсім незрозуміла смерть, яку медики обізвали СНСД (синдром раптової смерті дорослих), куди ж тут дружбою обзаводитися, всі навпаки цуратися почали, та неймовірне йому приписувати.

    У ці непрості для Марка дні, несподівано, на даху будинку, він знайомиться з дівчинкою з паралельного класу, що живе в його ж під'їзді, яка розповідає хлопчині про інший вимірі і про дивний ритуал переходу до нього за допомогою ліфта в їх десятиповерховому будинку.

    Тільки пам'ятай! На п'ятому поверсі, щоб не трапилося, не озирайся і мовчи. Це дуже важливо!!!

    Все, що відбувалося далі, було неймовірно захоплюючим, неймовірно цікавим, просто неймовірним. Під час читання хотілося то бігти кудись, стрімголов, то тихенько вити від туги, забившись у куток, то мовчки завмерти на піску під застиглим навіки сонцем, то кричати в голос від безвиході.

    Далі...

    Я часто замислювалася, а змогла б я ось так, як ці підлітки, здійснити перехід, пережити появу істоти за спиною, страх перед поверненням, і потім повторювати це знову і знову? Напевно, в здоровому глузді і пам'яті - ні. Але я пам'ятала, що у друзів були величезні проблеми в реальному житті, і я розуміла, що саме в таких страшних ситуаціях людина шукає місце, де її ніхто не знайде. І куди там тій істоті зі смердючим диханням до батька з членом і велосипедним насосом напереваги ... Да уж, що тут скажеш ...

    Те, що відбувається, розгорталося стрімко, сторінка перелітала за сторінкою, книга невблаганно наближалася до кінця. У ній був використаний мотив, дуже схожий з «Цвинтарем домашніх тварин», але Кідрук не став псувати собі репутацію банальним списуванням написаного до нього, Максу вдалося на заїждженій темі повернення своїх мертвих, зіграти зовсім по-іншому, за що йому плюс в карму .

    В одному з відгуків я примудрилася зловити спойлер про кінцівку книги, але це абсолютно нічого не зіпсувало, більш того, по тому, що відбувається, тільки така кінцівка і була закономірною, до неї все і йшло, хепі-хепі там і спочатку автором закладено не було.

    Цікаво, що я не вгадала, що ж трапиться, якщо обернутися (особливо після розмови в кафе), мені здавався очевидним зовсім інший варіант. Ще мені здалася дещо провисаючою лінія діда, такий мудрий чоловік, з такою любов'ю до онука, і ось так якось ніяк вийшло, сумно( Та й деякі питання для мене так і залишилися без відповіді, але книга настільки сильна, що навіть це Кідрукові прощаєш не замислюючись. Думаю, це можна пояснити тим, що автор спочатку писав повість, і тільки в ході написання усвідомив, що це вже повноцінний роман.

    Не сумніваюся, що підлітки, які живуть в Рівному, обкатали б ліфт в будинку на вулиці Квітки-Основ'яненка до повного його виходу з ладу, якби будинок, який там розташований, виявився б десятиповерховим (автор чомусь був упевнений в тому, що там 10 поверхів, а їх виявилося всього 9), так що мешканці повинні бути дуже за цю помилку Максу вдячні))

    Шикарний буктрейлер, шикарна книга, автор виявився справжнім відкриттям року і впевненою рукою занесений в улюблені. Однозначно буду рекомендувати тим, хто читає українською. Сподіваюся, інші твори також не підведуть. А ще, я б дуже хотіла, щоб за книгою зняли фільм, з сюжету сто відсотків можна вичавити цукерку.

    Читать полностью
  • OlenaKokhan
    OlenaKokhan
    Оценка:
    9

    Матуся вже давно радила почитати Макса Кідрука. Я дуже довго відкладала, але коли побачила в магазині новинку, то вирішила, що це, напевно, мій шанс познайомитись з цим автором. Кідрук став для мене відриттям. Я навіть не очікувала, що 500ст. книги пролетять на одному диханні. Встигала тільки спостерігати за тим, як плавно книжечка доходить до кінця.

    Дуже люблю книги, про які аж хочеться кричати, щоб всі її прочитали і було з ким ділитись враженнями. В книзі так вміло переплітається вигадане зі справжнім, що я досі сумніваюсь чи справді це все вигадка. І, напевно, одразу ж перевірю, як тільки доберуся до ліфта в 10-ти поверховому будинку. А може для цього спеціально поїхати до Рівного на вулицю Квітки-Основ’яненка??

    Що вже казати, якщо тільки від одного опису книги аж мурашки по шкірі))

    А ще окреме «Дякую» Кідруку за кінцівку)Ніяких хепі-ендів)))

    Читать полностью
  • lipstickslie
    lipstickslie
    Оценка:
    9

    Я с очень большим предубеждением отношусь к современной украинской литературе. Нет, даже не так. Я в принципе с большим предубеждением отношусь к украинской литературе. Видимо, свой отпечаток оставили еще уроки в школе, когда книги украинских авторов были унылыми и скучными (было несколько исключений, но в общей массе это даже не считается), а вот их зарубежных коллег я читала запоем. Были у меня в первом университете попытки почитать украинскую современку, но ничего хорошего из этого не вышло. Да и дается мне чтение на украинском довольно сложно, даже английский текст не заставляет меня так напрягаться, несмотря на то, что именно первый язык якобы родной. Потому очень долгое время к украинским авторам и переводам я не обращалась, пока весеннее Бинго не решило за меня. Я очень долго мучилась, выбирая, пока одна знакомая не посоветовала мне обратить свое внимание на творчество Макса Кидрука, которого очень даже нескромно зовут "украинским Стивеном Кингом".

    В первую очередь хочется сказать, что зовут не зря. У Макса и правда наблюдается похожая на кинговскую манеру письма: постепенноe нагнетание атмосферы, мистичность, скачки во время повествования, зло, которое таится именно в людях, а не в придуманных монстрах. Нет, Кидрук не слизывает и не пишет под копирку, но некая похожесть ощущается. И я бы даже сказала, что это плюс, особенно если творчество Кинга читателю нравится.

    Главная интрига сюжета раскрыта еще в аннотации: есть у нас мальчик Марк - начитанный, умный, несколько полноватый, интересующийся космосом и физикой. С подачи своей соседки Сони он узнает, что в их многоэтажном доме есть лифт, с помощью которого можно попасть в другой мир. Достаточно следовать некой комбинации кнопок, покататься по этажам в нужной последовательности, немного испугаться на пятом этаже, и добраться до десятого, нажав при этом единицу. Если все сделать правильно - трюк удастся. Ну и да, не оборачивайся и молчи!

    Помимо мистической составляющей с путешествием в другой мир, Кидрук не забывает и о проблемах мира реального. Главными темами здесь выступают буллинг в школе, насилие в семье, равнодушие родителей и желание оказаться в другом измерении, там, где всего этого ужаса взрослого мира не будет. Всех этих монстров современного общества Макс очень удачно раскрывает, причем ему удалось показать не только причины, но и последствия. Больше всего меня зацепила тема издевательств в школе: кажется, в мое школьное время дети были не такими жестокими и избалованными. Сейчас же агрессии, попустительства и уверенности в том, что несовершеннолетнему, да еще и богатенькому, выродку все сойдет с рук - намного больше. А если еще принять на веру то, как Марк описывает попытки школьной дирекции замять жестокое избиение ученика во время уроков, да и в целом обратить внимание на качество образования, задаешься вопросом о целесообразности похода в школу.

    Книга мне понравилась. Она в какой-то момент настолько меня заинтересовала, что весь вчерашний день я посвятила чтению, тем самым полностью проигнорировав необходимость похода на пары. Не отпускала меня ни атмосфера романа, ни флер мистики, который в какой-то момент даже начал нагонять страх. Но чем дальше я читала, тем острее отмечались и минусы, за которые я и снизила балл.

    Начнем с того, что Кидрук по итогу разменялся. В романе он играет загадкой мира "за лифтом", его герой проводит некое расследование, чтобы разобраться во всех нюансах, но в то же время и не забывает о важных и поднятых темах. И в итоге получилось, что социальная часть книги написана лучше, чем сверхъестественная. Кидрук очень плохо раскрыл мир другой стороны, оставил слишком много вопросов без ответа, не закрыл большое количество логических дыр, да и финал у нас открытый. Несмотря на попытку объяснить существование застывшей вселенной с точки зрения науки, у меня все равно остался вопрос: а нужна ли здесь в принципе эта мистическая составляющая, которая затянула в начале, но не выстрелила в итоге? Мне почему-то кажется, что роман вышел бы удачнее, удели автор все свое внимание только одному главному аспекту, баз всех этих гонок за двумя зайцами.

    Книга переполнена названиями марок, магазинов и улиц. Уверена, ровенчанам читать книгу будет в разы интереснее, ведь они точно знают названные торговые центры, перекрестки и парки. Меня же это скорее сбивало с толку, так как для меня каждая улица - одинаковая. Ну а устраивать себе экскурсию в гугл-мэпс мне не особо хотелось.

    Ну и третий ощутимый минус: некая затянутость середины книги. Сначала невозможно отложить роман, а потом уже откровенно ждешь развязки, так как начинается бесцельное топтание по кругу.

    Макс Кидрук реабилитировал в моих глазах современную украинскую литературу. Я даже уверена, что познакомлюсь и с другими его работами, хоть и не скажу, что разделяю весь тот восторг вокруг "Не озирайся і мовчи".

    Читать полностью
  • MiraTsikalo
    MiraTsikalo
    Оценка:
    6

    Неодноразово чула безліч крутих відгуків про Кідрука, але бажання прочитати не було. А даремно! Бо книга «Не озирайся і мовчи» перевершила всі мої очікування! Навіть незважаючи на те, що тут присутні елементи фантастики, я не могла відірватися від книги. На сон і так не вистачало часу, а з появою цієї книги, про нього довелося забути.
    Мабуть, це перша книга, яка викликала в мене стільки злості. Злості на ситуації, які там відбувалися. Хотілось самій накинутися на батька Центнера.. бо найбільше ненавиджу несправедливість. Це викликає в мене бурю емоцій. Фух..
    Автор зачепив декілька серйозних тем, такі як насильство в сім’ї, ескапізм, буллінг, тощо. Залишитися байдужим неможливо. Адже все це, нажаль, є не тільки в книгах..
    Не буду розкривати всі карти, але й залишити без уваги кінцівку не можу. Вона ідеальна! І мова не про плей-лист, який автор рекомендує слухати під час прочитання. Ну все, досить, бо зараз не стримаюсь і видам всі секрети. Тому читайте!

    Читать полностью