Я - не я. Не інша я, не нова я, взагалі - не я. Озираюся безпорадно, шукаю точки відліку в бекграунді, та знаходжу лише уривки дурнуватих думок і вчинків.
І ця книга реально про дурнуваті думки і вчинки. Бо інакше описати поведінку героїв не вдається.
Першу половину книги я взагалі не могла повірити, що читаю Люко Дашвар. Після її ранніх творів цей здавався прісним і не таким захопливим. Очікування, на жаль, не справдилися. Хоч були, звісно, і хороші моменти. З другої половини сюжет уже почав набирати обертів, тримати в напрузі. Але це вже не могло остаточно знищити негативного враження.
Не можу не похвалити талант авторки до вигадування таких неймовірних переплетінь долі, що й не розумієш, як таке може спасти на думку. От за це я й люблю її книги. Але також за треш, як би дивно це не звучало. Після прочитання «На запах м'яса» Люко Дашвар , «Мати все» Люко Дашвар та «Село не люди» Люко Дашвар я думала, що напруга в новій історії вихлюпуватиметься через край. Та, на жаль, не склалося.
Також досі не можу зрозуміти, які емоції в мене викликає одна з головних героїнь — Меланія. Вона абсолютно неоднозначна людина. Як і майже всі інші персонажі, з якими нас знайомить Дашвар. Їй вдається створювати такі образи, які не забуваються з плином часу.
Не можу сказати, що шкодую про витрачений на цю історію час. Це непогана книга, але й вражено охнути вона мене не змусила.
На русскомЯ - не я. Не другая я, новая я, вообще - не я. Оглядываюсь беспомощно, ищу точки отсчета в бэкграунде, и нахожу лишь обрывки глупых мыслей и поступков.
И эта книга реально о глупых мыслях и поступках. Ибо иначе описать поведение героев не удаётся.
Первую половину книги я вообще не могла поверить, что читаю Люко Дашвар. После её ранних произведений это казалось пресным и не таким захватывающим. Ожидания, к сожалению, не оправдались. Хотя были, конечно, и хорошие моменты. Со второй половины сюжет уже начал набирать обороты, держать в напряжении. Но это уже не могло окончательно уничтожить негативного впечатления.
Не могу не похвалить талант автора к придумыванию таких невероятных сплетений судеб, что и не понимаешь, как такое может прийти в голову. Вот за это я и люблю её книги. Но также за трэш, как бы странно это не звучало. После прочтения других её историй я думала, что напряжение в новой будет выплёскиваться за края. Но, к сожалению, не сложилось.
Также до сих пор не могу понять, какие эмоции у меня вызывает одна из главных героинь — Мелания. Она абсолютно неоднозначный человек. Как и почти все остальные персонажи, с которыми нас знакомит Дашвар. Ей удаётся создавать такие образы, которые не забываются с течением времени.
Не могу сказать, что жалею о потраченном на эту историю времени. Это неплохая книга, но и потрясенно охнуть она меня не заставила.
свернуть