«Ініціація. Клубне видання» читать онлайн книгу 📙 автора Люко Дашвара на MyBook.ru
image
Ініціація. Клубне видання

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Премиум

4.18 
(38 оценок)

Ініціація. Клубне видання

360 печатных страниц

Время чтения ≈ 10ч

2019 год

16+

По подписке
549 руб.

Доступ ко всем книгам и аудиокнигам от 1 месяца

Первые 14 дней бесплатно
Оцените книгу
О книге

Стара Костомарова не пам’ятає, як опинилася на тому забутому богом хуторі. «Чорні ріелтери» відібрали її квартиру, а жінку спровадили подалі від Києва. Селянин Перегуда дав їй притулок, він навіть вийшов на нотаріуса Германа, який обдурив стару. А коли повернувся на хутір, то вже ні хати, ні Костомарової не було… Тим часом у Києві дівчина Меланія потрапляє у вирдивних подій. Усе починається зі снів про мерців, далі – зустріч із нотаріусом Германом та його зникнення. І Блейк, у якого Меланія закохується до нестями і який зраджує її. Від того часу дівчині сниться вже інший сон: про розлючений натовп, стару жінку, Блейка, який просить про допомогу… От-от шляхи всіх героїв перетнуться. І тоді кожен з них – хоче він того чи ні – пройде свою ініціацію. Ініціацію на право вважати себе людиною…

читайте онлайн полную версию книги «Ініціація. Клубне видання» автора Люко Дашвар на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Ініціація. Клубне видання» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация
Объем: 
648415
Год издания: 
2019
Дата поступления: 
18 февраля 2019
ISBN (EAN): 
9786171250628
Время на чтение: 
10 ч.

Nina_M

Оценил книгу

У педагогіці кажуть, що порівнювати людину можна тільки з нею самою. Як людина, яка прочитала всі опубліковані твори Люко Дашвар, цілком можу проаналізувати розвиток автора у площині "прогрес-регрес".
Знаєте, це абсолютний крок назад. Навіть стрибок. Не інакше. Після Покрову шанувальники творчості Ірини Чернової очікували чогось неймовірного, вражаючого. По факту видається, ніби авторка знайшла якісь старі нотатки періоду написання книги Село не люди і додала туди елементи книги Покров . Вийшло, як колись співала Таня Буланова, «Я его слепила из того, что было…» і далі за текстом.
Окремо хочу сказати про назву роману. У Люко Дашвар вони завжди символічні, побудовані на грі слів і є ключем до твору. Проте й тут не все гут. Ініціація, як пише вікі, то є "звичай, суть якого полягає у переведенні юнаків і юнок у дорослі вікові класи". За сюжетом твору йдеться не зовсім про це. Скоріше маємо справу з випробуванням-іспитом, подоланням перешкод, які ставить перед собою сама людина, а не хтось сторонній. Але то вже деталі.
Ну і про плюси. Не все ж дьоготь.
Сюжет, як завжди у Люко Дашвар, цікавий і такий, що зачіпає, примушує замислитися (думаю, не тільки я замислилася про те, ким є на 100%, хоч міркування дідуся Реформаторського більше ніж мутні). Образи яскраві, є в них те, що додає упізнаваності й робить їх схожими на реальних людей. Але ідея йти різними стежками до фіналу, у якому всі образи чудернацьким чином поєдналися, як на мене, невдала. Та й епізоди сільського/хутірського життя традиційно вдаються авторці значно краще, аніж урбаністичні.
Сподіваюся, наступна книга Люко Дашвар буде кращою.

Для тех, кто читает на русском

Дальше...

В педагогике говорят, что сравнивать человека можно только с ним самим. Как человек, прочитавший все опубликованные произведения Люко Дашвар, вполне могу проанализировать развитие автора в плоскости "прогресс-регресс".
Знаете, это абсолютный шаг назад. Даже прыжок. Не иначе. После книги Покров поклонники творчества Ирины Черновой ожидали чего-то невероятного, впечатляющего. По факту кажется, будто автор нашла какие-то старые заметки периода написания книги Село не люди и добавила туда элементы книги Покрову . Получилось, как когда-то пела Таня Буланова, «Я его слепили из того, что было ...» и далее по тексту.
Отдельно хочу сказать о названии романа. У Люко Дашвар они всегда символические, построенные на игре слов и являются ключом к произведению. Однако и здесь не все гут. Инициация, как пишет вики, это "обычай, суть которого заключается в переводе юношей и девушек во взрослые возрастные классы". По сюжету произведения речь идет не совсем об этом. Скорее имеем дело с испытанием-экзаменом, преодолением препятствий, которые ставит перед собой сам человек, а не кто-то посторонний. Но это уже детали.
Ну и о плюсах. Не все ж деготь.
Сюжет, как всегда у Люко Дашвар, интересный и такой, что затрагивает, заставляет задуматься (думаю, не только я задумалась о том, кем являюсь на 100%, хотя соображения дедушки Реформаторского более чем мутные).
Образы яркие, в них есть то, что придает узнаваемости и делает их похожими на реальных людей. Но идея идти разными путями к финалу, в котором все герои причудливым образом соединились, на мой взгляд, неудачная. И эпизоды сельского / хуторского жизни традиционно удаются автору значительно лучше, чем урбанистические.
Надеюсь, следующая книга Люко Дашвар будет лучше.

10 августа 2019
LiveLib

Поделиться

dolli_k

Оценил книгу

Я - не я. Не інша я, не нова я, взагалі - не я. Озираюся безпорадно, шукаю точки відліку в бекграунді, та знаходжу лише уривки дурнуватих думок і вчинків.

І ця книга реально про дурнуваті думки і вчинки. Бо інакше описати поведінку героїв не вдається.

Першу половину книги я взагалі не могла повірити, що читаю Люко Дашвар. Після її ранніх творів цей здавався прісним і не таким захопливим. Очікування, на жаль, не справдилися. Хоч були, звісно, і хороші моменти. З другої половини сюжет уже почав набирати обертів, тримати в напрузі. Але це вже не могло остаточно знищити негативного враження.

Не можу не похвалити талант авторки до вигадування таких неймовірних переплетінь долі, що й не розумієш, як таке може спасти на думку. От за це я й люблю її книги. Але також за треш, як би дивно це не звучало. Після прочитання «На запах м'яса» Люко Дашвар , «Мати все» Люко Дашвар та «Село не люди» Люко Дашвар я думала, що напруга в новій історії вихлюпуватиметься через край. Та, на жаль, не склалося.

Також досі не можу зрозуміти, які емоції в мене викликає одна з головних героїнь — Меланія. Вона абсолютно неоднозначна людина. Як і майже всі інші персонажі, з якими нас знайомить Дашвар. Їй вдається створювати такі образи, які не забуваються з плином часу.

Не можу сказати, що шкодую про витрачений на цю історію час. Це непогана книга, але й вражено охнути вона мене не змусила.

На русском
Я - не я. Не другая я, новая я, вообще - не я. Оглядываюсь беспомощно, ищу точки отсчета в бэкграунде, и нахожу лишь обрывки глупых мыслей и поступков.

И эта книга реально о глупых мыслях и поступках. Ибо иначе описать поведение героев не удаётся.

Первую половину книги я вообще не могла поверить, что читаю Люко Дашвар. После её ранних произведений это казалось пресным и не таким захватывающим. Ожидания, к сожалению, не оправдались. Хотя были, конечно, и хорошие моменты. Со второй половины сюжет уже начал набирать обороты, держать в напряжении. Но это уже не могло окончательно уничтожить негативного впечатления.

Не могу не похвалить талант автора к придумыванию таких невероятных сплетений судеб, что и не понимаешь, как такое может прийти в голову. Вот за это я и люблю её книги. Но также за трэш, как бы странно это не звучало. После прочтения других её историй я думала, что напряжение в новой будет выплёскиваться за края. Но, к сожалению, не сложилось.

Также до сих пор не могу понять, какие эмоции у меня вызывает одна из главных героинь — Мелания. Она абсолютно неоднозначный человек. Как и почти все остальные персонажи, с которыми нас знакомит Дашвар. Ей удаётся создавать такие образы, которые не забываются с течением времени.

Не могу сказать, что жалею о потраченном на эту историю времени. Это неплохая книга, но и потрясенно охнуть она меня не заставила.

свернуть
28 августа 2019
LiveLib

Поделиться

Ari70750

Оценил книгу

Люко Дашвар пише дуже страшні книжки. І мені моторошно не від того, що там є привиди або якесь інше потустороннє жахіття. Моє серце налякано завмирає бо все занадто реально: тебе можуть осудити без вини, тебе може ошукати найближчий сусід, і взагалі нікому, нікому-нікому, не можна довіряти.
Я не живу у вигаданому світі, проте така кількість покидьків, як у книзі Дашвар, вона вражає. Коли я була ще малою, мої батьки дивилися Аншлаг, і в одній з своїх пародій Галкін, зображуючи Ренату Літвинову, казав: «Як страшно жить». Оце як гасло усієї «Ініціації». І при всьому тому, то моя країна… країна не сто і не двісті років тому, а зараз.
Що стосується героїв: Мєланія - дивна, самовпевнена, емоційно не стабільна дівчина. Проте на початку твору вона мені скоріш подобалася. В ній було щось від дитини: чи то певна наївність, чи то багата фантазія. Так, частіше нам легше віддати гроші, аніж долучитись до доброї справи власним часом та зусиллям. Так, ми всі потребуємо похвали і захвату в очах отоючих. Ми хочемо надзвичайної і казкової історії кохання. І нам часто складно визначитись з тим, хто ми є. Але чим далі, тим більш штучною та нещирою стає головна героїня.
Те, як погодиться наша Рома-Роза, то за гранню добра і зла. Її одвічна брехня; те, як вона легковажно вирішила розпорядитись чужими грішми (невже не здогадувалася про наслідки?). Її ставлення до батьків, брата, навіть до собак з бурштиновими очима, воно віє байдужістю. Сама героїня чим далі - стає якоюсь штучнішою та нещирою.
Інші герої… Що ж. Мені було шкода Павла, Галину і Валєрчика. Наталя Іванівна викликала змішані почуття. З одного боку це стара самотня жінка несповна розуму, яку можна тільки пожаліти. З іншого - сама того не відаючи вона принесла тим, хто її пожалів, лиш горе. І взагалі те, що стільки людей добровольно опікуються старою - неправдоподібно. То ж для мене вона вийшла дещо картоним персонажем.
Діна, Валентина, волонтери - вони наче промінь сонця, виглянули на сторінках, а потім мить - і їх вже нема. І знову багнюка, багнюка, багнюка.
Тася і Герман. До Тасі в мене значно більше запитань. Але я не можу озвучити їх так, щоб не проспойлерити сюжет.
Про інших навіть не буду згадувати.
Книжка закінчилася, а мені на душі муторно. Я обурена. Я розгублена. Я хочу іншого закінчення для цієї історії.

P.s. Не можу викинути Лесика з голови. Ким треба бути, щоб взяти собі гроші, призначені на лікування дитині? Навіть не абстрактному фонду чи благодійній організації, а конкретному хлопчику; дивитись в очі його батькам; напевне, чути від них слова подяки? Це жах. Справжній жах.

10 августа 2020
LiveLib

Поделиться

потреба в пізнанні, естетичні потреби, самореалізація
7 апреля 2020

Поделиться

чотири цеглини фундаменту піраміди Маслоу (задоволення фізіологічних потреб, безпека, потреба в любові і приналежності до певної групи, а також визнання вас іншими членами групи, повага) – ц
7 апреля 2020

Поделиться

Темними напівпрозорими руками вечір саме настирливо пробував загасити сонце, та тільки обпікся. Сонце звикло тонути самостійно, без зовнішнього втручання.
4 апреля 2020

Поделиться

Автор книги