Француженки не верят джентльменам

Не знаю, первая и вторая история мне показались намного интереснее. Там с первых страниц не было пошлятины, там было интересно следить за главными героями, как они сначала приглядываются, потом влюбляются, как они начинают жить друг с другом. А тут не пошло. Ну никак. То ли после тех историй я уже знала что будет все хорошо то ли потому что в этой истории не было шоколада.

Чергова історійка від Лори Флоранд зі спотвореною в перекладі назвою, бо в оригіналі назва звучить як The Chocolate Rose. Читала на пляжі, часто по діагоналі. Справжньою літературою назвати це важко, але допомагає розвантажити мізки.

Знову кондитер, трагічна сімейна історія (батька головної героїні розбив інсульт, і винний в цьому частково головний герой), знову вона і він втратили одне від одного голову, описи шаленого до нестями сексу, сексуальних ніжок, губок, спини і т.д. Вона ніяк не наважиться, він теж боїться бути знову покинутим, драми-драми, а потім хепіенд.

Вердикт: тільки для пляжу, де жарко і не хочеться думати. Ну або для поїзда, щоб швидше згаяти в дорозі час.