ESET_NOD32

Цитаты из Львів. Кава. Любов (збірка)

Читайте в приложениях:
306 уже добавило
Оценка читателей
4.27
  • По популярности
  • По новизне
  • Зрештою, застояне озеро рано чи пізно обов’язково перетворюється в болото, а з болота чистої води вже й не нап’єшся.
    1 В мои цитаты Удалить из цитат
  • Є у світі місця дивовижні, місця сил, особливих енергетичних полюсів, місця-стихії. Місцини, де згодом зростають міста, – і міста ті завжди мають у собі щось від вічності, достоту довершені. Їх неможливо здолати, хоча вони століттями можуть бути поневолені. Їх неможливо описати словами – хіба відчути. Тілом, душею, розумом… Спробувати осягнути, а потім здатися, покинути цю невдячну затію.
    І зроджуються в тих містах люди непереможні, досконалі й незвідані для самих себе. Люди, в яких живе сама стихія.
    «Хіба ви не знаєте, що людина – храм Духа Святого?» – спитала б неодмінно вона. Якби могла говорити…
    Особисто я знав декілька таких міст. Але два з них апріорі виняткові. Це міста левів. У будь-яких значеннях слова. Міста, назви яких збігаються, хоч звучать зовсім по-різному. І місця ці, знаєте, справді впродовж віків відповідали своїм назвам.
    Одне іменується Львовом. Так, те саме місто, назване в честь князя Лева, місто, на гербі якого грізна кошача істота роззявляє пащу і красується кігтями десь під муром із трьома баштами. А інше місто
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Міг заприсягтися лише у тому, що в голові у неї трохи з надлишком зварйованих, не завжди раціональних та передбачуваних думок. Жінка, яка не є ні затятою грішницею, ні святою. Просто керується чимось, що іноді годі зрозуміти. З такими не завжди просто, але зазвичай цікаво.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Відчувала, що раптом шалено, просто до божевілля сильно хочеться подобатися цьому чоловіку, зваблювати його, примушувати втрачати самовладання і підхоплювати небезпечну гру, яку кожна жінка сама ж розпочинає, сама непомітно диктує правила, а потім сама ж боїться того, що начудила в процесі цієї гри, а заодно й того, яку реакцію та бажання викликала в чоловіка. Зрештою, завжди ж можна відступити…
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Любила такі рідкісні хвилини спокою, коли не мусила бігти у нагальних справах, не треба було прокидатися від різкого дзвінка будильника, метушливо бігати помешканням, на ходу намагаючись поснідати, зібрати дитину в садочок, попити кави, намалюватися, вдягнутися самій і одночасно відповісти на дзвінки, які почергово діставали її то з міського, то з мобільного телефону.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Меню львівських кав’ярень та ресторанів вирізняється тим, що тут можна замовити будь-що і ти завше будеш задоволений по самі вуха. Викристалізована кухня з кількох європейських, вишукана панська і, на менш вибагливі смаки, зовсім проста, народна ніколи і нікого не залишать байдужим.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • політики. І парадокс: тим не менше тут, як ніде, бережеться українська автентика від пісні до вишивки… Шматочок Європи у самій душі України.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Місто Магдебурзького права вже давно толерантне до будь-яких проявів інакшості: до одягу, до зачісок, до релігії, автівок, музики і
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Вперше, певно, закохуються саме так, ніби впадають у лихоманку… А потім одужують, уже мають імунітет і зрілі почування.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Знаєш, мамо, якби не соціальні мережі, я б від самотності з’їхала з глузду. Вони, мов наркотик, дають ілюзію потрібності людям, віртуальним співрозмовникам, однак розумію, що все це самообман.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • З давніх-давен, коли, ще будучи студенткою, самотужки вчитувалася в рідкісні історичні факти, вивчала минуле по моментах, клаптиках, вимальовуючи собі мозаїку того, що відбувалося насправд
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Івана Багряного: «Ми не дискутуємо. Він доводить, що походить від мавпи, а я хочу походити від Бога
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • І я не раз думав: от якби такий принцип меритократії – іншому місту Лева, в якім площа Ринок чи літом, чи взимку незворушно дихає густими ароматами смаженої кави. Той аромат невидимими нитками снує поміж промінням сонця, надаючи й самому місту кавового присмаку. Там, випиваючи чашку кави поміж давніми мурами, думаєш: чи не в минулому я? І якщо справді існує часовий дисонанс, то тут легко опинитися в глибині віків, і тоді здається, що ось-ось із-за рогу будинку вийде панна в середньовічному вбранні. Хоча, правду кажучи, побачити людей у вишиванках, етнічному одязі, тут зовсім не складно. Місто справді є візією минулого, чимось, що гвіздочком припинає вічність, де тогочасність і майбуття зрослися воєдино.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Хіба ви не знаєте, що людина – храм Духа Святого?»
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Є у світі місця дивовижні, місця сил, особливих енергетичних полюсів, місця-стихії. Місцини, де згодом зростають міста, – і міста ті завжди мають у собі щось від вічності, достоту довершені. Їх неможливо здолати, хоча вони століттями можуть бути поневолені. Їх неможливо описати словами – хіба відчути. Тілом, душею, розумом… Спробувати осягнути, а потім здатися, покинути цю невдячну затію.
    І зроджуються в тих містах люди непереможні, досконалі й незвідані для самих себе. Люди, в яких живе сама стихія.
    В мои цитаты Удалить из цитат