Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Рецензии и отзывы на Солодка пісня

Читайте в приложениях:
71 уже добавил
Оценка читателей
4.75
Написать рецензию
  • Ardoss
    Ardoss
    Оценка:
    5

    Ця книга мене навіть шокувала. І справа не тільки в сюжеті, хоча читати про вбивство дітей завжди важко. Справа скоріше в самих персонажах. І це просто театр абсурду, всі вони, їх поведінка, їх моральні принципи. Чи винна в смерті дітей тільки Луїза? Мабуть таки ні. Вона виступила знаряддям, але насправді вина лежить на багатьох. На Луїзиному чоловікові Жакові, який все життя принижував і домінував над своєю жінкою, зробивши з неї слухняну ляльку з душею, повною ненависті та болю, залишивши їй величезні борги по своїй смерті і цим ніби перекресливши сподівання на краще життя. На Міріам та Полу, які народжували дітей не знаючи, що далі будуть з ними робити. Міріам діти заважали розвивати кар*єру, Поля взагалі нудило від різних запахів, притаманим дітям. Для мене не зрозуміло навіщо вони заводили дітей взагалі. І вину за смерть дітей я в першу чергу покладаю на них. Ну а Луїз насправді багато серед людей, що нас оточують. На перший погляд стримані, досить красиві, в душі у них багато болю та незадоволення оточуючим світом. Світ принизив їх і поставив на коліна. Щоб вижити вони мають працювати на огидних їм роботах, обмивати чиїхость старих батьків чи підтирати дупки чиїмось розбалуваним дітям. От тільки чаша терпіння колись та переповниться. Як в Луїзи. Мені її жаль. Її та дітей. Луїза не просто вбила дітей, вона хотіла вбити світ, в якому вона нікчема, що скоро ще й стане безхатьком, вирватися в нове життя. Сумна, повчальна і дуже крута книга. Любіть своїх діток. І народжуйте їх тільки тоді, коли ви точно до цього готові.

    Читать полностью
  • bronzovka
    bronzovka
    Оценка:

    Чого потребує від нас світ, суспільство, саме життя? Чи можна стати щасливим не на мить, а трохи довше, чи можна на щось розраховувати в цьому мінливому та, звичайно, несправедливому світі? Як любити людей поруч себе, і чи можливо це в принципі? Так багато питань повиверталось із свідомості завдяки такій простій, майже клінічній оповіді про психопата.
    А ви як гадаєте? Хіба дарма люди вигадали релігію (та й не одну), що вчить кротості та пояснює недосконалість буття? Мабуть саме цього не вистачає всім учасникам драми. Мати, в млосній гонитві за діловим успіхом нащось народжує двох малюків, батько, що віддаляється від сімЇ у пошуках власного хисту - з одного боку, і - крихкий уламок свого власного Армагеддону - ЛуЇза. ЛуЇза, без якоЇ вони безпорадні. ЛуЇза, яка насправді нікому не потрібна з ЇЇ великими і малими проблемами, спогадами, штучними манерами і неподдільною погордою.
    Як трапилося, що ці двоЄ світів зіштовхнулися і розлетілися на друзки? Можливо, це капіталізм зробив обивателів такими черствими до чужоЇ долі і чужих проблем? Мабуть. А ще - недосконалість наших міжособистих відносин, небажання розібратися в собі і інших, небажання взагалі мати проблеми у гонитві за успішністю. Мати все - і нічого за це не мати. Недаремно в книзі спливає мотив спокути "Хтось має померти."
    Тож книга непогана, якщо скупою манерою переказу змушує зайвий раз замислитись над власним життям.

    Читать полностью