Після трагічних подій, які відбулись нещодавно з Андрієм Кузьменко (Кузьма Скрябін) писати рецензію суто на його книгу не можливо, як і не можливо писати її на російській мові.
Мені й досі важко думати про нього, як про того, кого вже немає разом з нами, як про того, хто вже не напише жодної пісні і не подарує нам чергову книгу.Талановитий, самобутній і патріотичний співак та музикант. Не дивлячись на славу, постійно залишався простим і близьким для усіх людей, спілкувався без пафосу і зверхності. Надзвичайно щирий, відвертий, чесний, привітний, завжди з усмішкою і порцією свіжих жартів. Участь його в різноманітних проектах - це гарантований успіх для проекту і море позитиву для глядачів. Його інтерв'ю відверті, іронічні, правдиві, з величезною купою смішних історій і яскравих жартів - було завжди цікаво слухати. Він ніколи не боявся виглядати смішним у них, як і висміювати інших. Хоча насправді, за його постійною усмішкою, приховулась надзвичайна життєва мудрість і філософія життя. Коли життя здавалось нудним і не цікавим, коли ніщо не радувало, варто було лише прослухати інтерв'ю Кузьми, як відразу все ставало на свої місця. Тільки останні були занадто не схожі на нього, занадто серйозні, занадто болючі для всіх. Як справжній патріот, як справжній українець, він надзвичайно переймався теперішньою ситуаціє в державі. Війна не давала йому спокійно жити. Його творчість останніх місяців, яскраво відображала події, що зараз відбуваються в Україні. Без сліз і болю його пісні не можливо слухати. Як і взагалі практично усі його пісні. Багато з них настільки пророчі, що слухаючи їх, стає страшно.
А зараз вже кінець, фільму.
Я тільки в своїх снах.
Тебе ще раз обійму.
А зараз вже підуть, титри.
Ми так і не навчились, з роками терпіти.
А зараз вже кінець траси.
Машину у гараж, квасить.
А зараз вже кінець книжки.
Сюжет закінчився і не повториться більше.
Це приспів пісні, яка була випущена в ефір за кілька днів до його смерті. Кінець фільму, кінець траси, кінець книги, кінець земного життя.
А щодо цієї книги, то написана вона була в пору тотального позитивізму від Кузьми. В його неперевершеній манері, з купою жартів, нецензурних слів і що найбільше радує, є автобіографічною. В цій маленькій книжці описано один з моментів його минулого. Як він, ще будучи студентом, на «Побєді», з другом, долали кілометри до омріяної мети - Берліна. Дія відбувалася в радянські часи. І колорит тих часів, яскраво, просто і з гумором зобразив автор. Я цю книгу не читала, я слухала її в озвучці самого Андрія. Це було неперевершено. Написана Кузьмою і в його озвучці – це гримуча суміш. Я так сміялась, що на мене озирались люди (бо слухала я її по дорозі на роботу, в транспорті і на вулиці). В душі ще були свіжі рани від його смерті, але його голос, його розповідь не давала стримуватись і сумувати! Книга не несе в собі жодного практичного змісту, в ній немає ніяких філософських думок і аналізу якихось подій і вчинків. Це проста, легка у сприйнятті книга. Вона дає нам змогу побачити Кузьму таким, яким він був тоді, в часи його юності. Можливо деякі моменти в книзі були зображені занадто гротескно, а деякі трішки перебільшені, але не дивлячись на це – книга є справжнім подарунком для шанувальників Андрія Кузьменка.
Велика втрата для Украни і для українців. Ще одним патріотом стало менше! І не просто патріота, а Людини з великої букви! Пам'ятаємо, сумуємо і слухаємо твої пісні Кузьма!