Лють

Чудова книга! Що можна сказати? Звичний стиль детективу, але своєрідний. Кожний автор детективу вносить у жанр щось своє. Карін Слотер не виняток. У романі поєднано і секс, і наркотики, і влада, і зрада та заздрість. Спочатку, читаючи книгу, ти мимоволі входиш у роль персонажа, а саме Майкла Ормвуда, який являється полісменом і достатньо вправним, зважаючи на його відсоток розкриття злочинів. А далі... До того далі в мене виникло певне відчуття, що щось не так із цим полісменом. І я відразу згадав роман Стівена Кінга "Роза Марена". Там теж описується тема поліцейського-маніяка. Як виявилось далі в процесі читання моя "інтуїція" не підвела. У романах схожі, як НА МОЮ ДУМКУ, поліцейські, а сюжет,звичайно, різний. Я читав книгу в увесь свій вільний час. Приходилось навіть перегортати сторінки назад, щоб пересвідчитись, що Аліша Монро, це та сама Алісія, яка була у Вуда (Майкла Ормвуда) на вечірці. Приголомшила трохи поліцейська Енджі - вона дійсно схиблена на сексі. Раджу прочитати книгу і ввести в своє коло улюблених авторів Карін Слотер. Я вже замовив собі наступну книгу про Вілла Трента.