Нечуй-Левицький — перший український письменник, який повів широку розмову про тогочасну українську інтелігенцію в зв'язку із важливими злободенними проблемами суспільного життя, культурно-національного відродження. Йшлося насамперед про пошук позитивного героя в середовищі української інтелігенції, з'ясування громадянського обличчя і обов'язку освіченої людини. В часи національного та соціального гноблення робити це було нелегко.
Світ української інтелігенції, представлений Нечуєм-Левицьким, не відзначається такою панорамною грандіозністю, аналітичною глибиною прочитання, як світ селянина у автора "Миколи Джері" та "Кайдашевої сім'ї". Неповнокровність позитивних образів інтелігенції у творах Нечуя-Левицького зумовлена рядом причин. Головні з них — авторська запрограмованість та ще не визначені ідейно-естетичні параметри справді позитивного героя-інтелігента, який покликаний був служити національному і соціальному розкріпаченню народу.