«Перехресні стежки. Лірика (збірник)» читать онлайн книгу 📙 автора Ивана Франко на MyBook.ru
image
  1. MyBook — Электронная библиотека
  2. Библиотека
  3. Іван Франко
  4. «Перехресні стежки. Лірика (збірник)»
image

Отсканируйте код для установки мобильного приложения MyBook

Премиум

4.57 
(7 оценок)

Перехресні стежки. Лірика (збірник)

332 печатные страницы

2011 год

12+

По подписке
549 руб.

Доступ ко всем книгам и аудиокнигам от 1 месяца

Первые 14 дней бесплатно
Оцените книгу
О книге

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. у селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту в родині сільського коваля. Його батько помер, коли Франкові було лише близько одинадцяти років, а невдовзі хлопець втратив і матір. Незважаючи на це, Іван Франко здобув освіту у сільській школі, потім у гімназії, яку закінчив 1875 року.

Восени 1875 р. Франко вступає на філософський факультет Львівського університету. Юнак стає активним працівником студентського «Академічного гуртка» та його органу «Друг»: вміщує поезії, переклади, друкує першу велику повість «Петрії і Довбущуки»…

читайте онлайн полную версию книги «Перехресні стежки. Лірика (збірник)» автора Іван Франко на сайте электронной библиотеки MyBook.ru. Скачивайте приложения для iOS или Android и читайте «Перехресні стежки. Лірика (збірник)» где угодно даже без интернета. 

Подробная информация

Год издания: 

2011

ISBN (EAN): 

9789661426701

Объем: 

597704

Поделиться

EduardGol

Оценил книгу

Я би виділив такі ідеї твору і поставив би у такій послідовності.

1. “Стрічаються перехресні стежки на широкім степу та й знов розбігаються!”.

Тобто як зустрічаються люди один з одним, так люди зустрічаються і з результатами своїх рішень та дій. Мова йде про відповідальність за свої слова та вчинки, що сказані чи зроблені не залишаються в тому проміжку часу, коли “народились”, а завсіди переслідують свого “батька” та перетинають йому час від часу дорогу.

2. Примат загальнолюдського блага над особистим.

В творі спостерігається боротьба між властивим людині прагненням влаштувати особисте щастя та альтруїстичними прагненнями.

3. Соціальна справедливість — те, до чого має прагнути суспільство.

Відомо, що Франко ще з студентських років захоплювався соціалізмом й доручив герою даного твору боротися із соціальним злом, боронити слабких.

Шахрайство, тупість та моральна деградація тих, хто мав бодай якусь владу, - все це найбільш болюче відчували на собі звичайні селяни, які завжди були обдурені, обкрадені, спаплюжені.

Рушійною силою, яка здатна подолати ту соціально-економічну безодню між людьми є союз інтелігенції із приниженим прошарком.

4. Національна самостійність, свобода.

І. Франко виступав за єдність українців в усій їх різноманітності та отримання можливості панувати в своєму домі. Це ж не могло й не проявитися у даному творі, в тому числі і в принциповій позиції до ведення діловодства українською мовою головним героєм твору меценасом, цебто адвокатом Рафаловичем.

Так як захистом для скривджених в цивілізованому світі має бути суд, то головним героєм, як вже було згадано вище, виступає адвокат. Ця людина найкраще бачить всі вади судочинства.

Він був загалом невисокої думки про наше судівництво, але те, що бачив у Гумниськах, могло б було менше загартовану душу довести до розпуки. Той мертвий шаблон, та ремісницька буденність вимірювання справедливості, повна зневага до провідних ідей законодавства і панування мертвої букви, та ще в сполученні з повною безцеремонністю людей, отупілих або й зовсім хорих духом, – тут доведені були до справжньої карикатури на всяке судівництво. До якої байдужності на закон і на людську кривду треба було дійти, щоб не тільки видавати подібні вироки, як їх видає Страхоцький, але толерувати їх! ... Певна річ, Страхоцький – виїмок, але, на нещастя, образ «малого суду», який бачив Євгеній у Гумниськах, – не виїмок, а тип.

Поделиться

uvin

Оценил книгу

Купил сборник сочинений Франко, потому что он отличного качества (белая бумага, твердый переплет, тиснение, всё выглядит хорошо) и стоит при этом 70 гривен. Читать взялся вынужденно — когда сломался ноут читал всё, что было в личной библиотеке. И когда выход в интернет появился вновь, чтение отложилось само собой. Остаток книги прикончил по диагонали.

Не смотря на эту беглость, могу сделать вывод: Франко не даром называют одной из крупнейших фигур украинской литературы. Сюжет довольно увлекательный, книга написана таким языком, что я, учивший в школе литературный украинский и его же слушавший по телевизору, скоро стал читать на западенском варианте конца 19 века так же легко и бегло, как на русском. Слог очень легкий.

Что касается самого сюжета, он современен для тех времен — слегка детективный, слегка интимный, слегка гиперболичный, слегка национально-народно-освободительный. Что я вынес из этой книги: вот почему львовяне и западные украинцы так косятся в сторону русских и востока вообще: они часть другой, австро-венгерской, общности и исторически ближе всяким немцам, чехам и словакам. Из-за этого недавнего разобщения Украину еще долго будет кидать то на восток, то на запад (в этом, впрочем, не уверен).

В общем, ознакомился с украинской классикой. 70 гривен за это не жалко.

Поделиться

dolli_k

Оценил книгу

Іноді стежки людей так тісно переплітаються...

Знаєте, чому я почала читати цю книгу? А тому що в одному з багатьох довжелезних параграфів підручника з української літератури побачила слова, що вона схожа на "Анну Кареніну", яка мені дуже сподобалася. І знаєте що? Ні, ні і ще раз ні! Не схожа, але від цього вона не стає гіршою.

Книга розповідає нам про деякий період життя молодого галицького адвоката-русина в ХІХ столітті Євгенія Рафаловича. Мені здалося, що в образі головного героя Франко відтворив самого себе, а в його вуста вклав свої власні політичні погляди та переконання. Тут багато роздумів про роль інтелігенції в справі просвітительської роботи з селянами, адже розповідається про той час, коли Україна не мала власної вільної держави й була розірвана між різними країнами. Влада намагалася зламати гідність народу, принизити гідність, довести, що простий народ не має права йти проти системи, а мусить сліпо коритися.

Стальський. Майже в усіх книгах є негативний персонаж, але ще жоден герой жодної історії не бісив мене настільки, що мені навіть трохи не стало його шкода наприкінці історії. Напевно, це все жіноча солідарність винна. Але він поводився жахливо, непристойно, лицемірно й навіть жорстоко!!! Я б не змогла терпіти таку людину протягом десяти років.

І скажу ще про Регіну. Мені не вистачало її, не вистачало в сюжеті і в думках головного героя. Вона стала символом нещасної долі безправної жінки, яка стійко терпіла знущання, але чаша терпіння не бездонна...

У цілому, мені сподобалася книга. Не заплутаний, але досить цікавий сюжет, чудово прописані персонажі - ось що не давало мені відірватися від історії. Дарма її вилучили зі шкільної програми.

Поделиться

Автор книги