Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Цитаты из Ліки від кохання та інші оповіді психотерапевта

Читайте в приложениях:
308 уже добавило
Оценка читателей
4.15
  • По популярности
  • По новизне
  • Остерігайтеся глибокої прихильності до когось: це зовсім не є, як вважає більшість людей, доказом справжнього кохання. Таке обмежене та виняткове кохання – не даючи нічого і не піклуючись про іншого – приречене знищити саме себе. Я впевнений, що кохання – не просто спалах пристрасті між двома людьми, існує безмежна різниця між закоханістю та коханням. Кохання радше є способом існування, самовіддачею, а не впаданням за кимось, вчинками, не обмеженими однією особою.
    1 В мои цитаты Удалить из цитат
  • кожен з нас створює в групі той самий світ, у якому живе в реальності, чи не так?
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • екзистенціальна дилема – людина, яка шукає сенс життя і певність у світі, який не має ні того, ні іншого, – має велике значення для психотерапевта. У своїй щоденній роботі лікар, який прагне налагодити стосунки зі своїми пацієнтами, стикається з невизначеністю. Проблеми пацієнтів, їхня нездатність знайти відповіді на запитання змушують психотерапевта самому шукати відповіді на ті самі запитання. Крім того, лікар має визнати, як це був змушений зробити я в історії «Дві посмішки», що зрозуміти інших людей, осягнути їхній досвід, беззаперечно, дуже складно і фактично неможливо.
    Справді, здатність миритися з невпевненістю є передумовою для нашої професії. Хоча побутує думка, що психотерапевти систематично та вміло скеровують своїх пацієнтів і ведуть їх через добре сплановані етапи терапії до поставленої мети, насправді таке трапляється вкрай рідко. Ці історії є свідченням того, що терапевти часто виявляють нерішучість, імпровізують та наосліп шукають правильний напрямок. Існує велика спокуса домогтися визначеності, вдавшись до методик ідеологічної школи чи визнаної терапевтичної системи, однак тут криється підступ: такі переконання можуть зашкодити випадковим зустрічам, які вкрай необхідні для ефективної терапії.
    Таке спонтанне побачення – це осердя психотерапії, хвилююча зустріч двох людей, де один (зазвичай, але не завжди, це пацієнт) має більше проблем, ніж інший. Психотерапевти виконують подвійну роль: вони мають і спостерігати за пацієнтами, і брати участь в їхньому житті. Як спостерігач, лікар має бути достатньо об’єктивним, щоб забезпечити необхідне елементарне наставництво своєму пацієнтові. Як учасник, він стає частиною життя пацієнта, а інколи перебуває під впливом чи навіть сам змінюється після такої зустрічі.
    Погоджуючись стати частиною життя пацієнта, я, психотерапевт, не лише стикаюся з тими самими проблемами, що й мої пацієнти, але й маю бути готовий вивчати їх за тими самими законами проведення дослідження. Я маю припустити, що знати – це краще, ніж не знати, ризикнути – краще, ніж не ризикнути, а магія та уява, такі багаті та чарівні на перший погляд, значно послаблюють людський дух. Я серйозно ставлюся до слів Томаса Гарді: «Якщо ми хочемо пройти шлях до Кращого, нам спершу треба роздивитися Найгірше».
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Спінози, «спробами продовжити власне існування».
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • «Я хочу, щоб ти знав, що я тебе кохаю, і мені дуже шкода, що я цього не казав раніше»
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • її одержимість була більш цікавою, ніж її справжнє життя.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • власне, не так багато й кохання, якщо кохання – це турбота, відданість, безкорисливі стосунки.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Її нав’язливе кохання – як іще це назвати?
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Моє життя відбувається вісім років тому – цікава фраза. Я записав її, щоб використати при нагоді.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Це схоже, наче я дивилася шоу ілюзіоніста і зараз вийшла з цирку – а тут, надворі, дуже темно.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Моє життя відбувається вісім років тому
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • кохання – це справжня одержимість, яку треба знищити.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Один з найбільших парадоксів життя – це те, що самоаналіз породжує тривогу. Об’єднання (синтез), навпаки, усуває тривогу в крайніх її проявах, і самоаналіз уже не потрібен. Людина, яка закохалася і переживає щасливий період єднання, не схильна до саморефлексії, тому що її самотнє, охоплене сумнівами я (яке супроводжується страхом ізоляції) стає уже ми. Таким чином, людина позбувається тривоги, але й втрачає сама себе.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Рішення справді складно ухвалювати, і на те є причини. Джон Ч. Гарднер[2] у своєму романі «Грендель» розповідає про розумного чоловіка, який після тривалих роздумів про таємниці життя доходить висновку, що всі теорії обмежуються лише двома простими, на перший погляд, але такими жахливими постулатами: «Усе зникає: альтернативи виключають одна одну». Перший постулат стосується смерті, і його ми вже обговорили. Другий – «альтернативи виключають одна одну» – є важливим ключем для розуміння, чому ж так важко ухвалити рішення. Будь-яке рішення, що його ухвалює людина, потребує відмови від чогось: за кожне сказане «так» потрібно сказати хоча б одне «ні». Отож, кожне рішення відбирає можливості розглянути інші варіанти (слова вирішити та рішити, тобто убити, мають один корінь).
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Саме завдяки волі, рушійній силі будь-якої дії, з’являється наша свобода. Я вважаю, що воля формується у два етапи: спочатку людина ініціює бажання, а потім діє після ухвалення рішення.
    Дехто з людей зовсім не має бажань, вони самі не знають, чого хочуть. Вони не мають власної думки, живуть без спонукальної причини щось робити, без схильності до чогось, вони стають паразитами на бажаннях інших. Такі люди мають тенденцію втомлювати.
    В мои цитаты Удалить из цитат