© Ірина Жадан, 2016
ISBN 978-5-4474-6495-0
Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero
Є край, де гомонить сама луна,
Виблискує, мов дзеркало, відлуння
і відображень відголоски струнні —
Як хвилі золоченого руна.
Скарбниця дорогих самотніх слів,
Розсіяних у місячному полі —
Там час, як плугатар, іде поволі
На дзвін у кузні сивих ковалів
Вогонь надії в кузні не згаса.
Стучать, мов серце, молоти любові
По крапельках роси – відлуннях крові —
То з відображень постає краса.
На чужині – усе пустеля, люде,
Серед пісків, а чи серед снігів.
А їй тепер все маритися буде
Весняний дощ
У відбитків підків.
Прийшов, як ходять зими невблаганні,
В кольчузі вояка північний скальд.
Терни з вінця поета у вигнанні
Приніс тобі закоханий Гаральд.
…Літа твої – як квіти на жертовник.
Скінчилось все. Сліпий чернець поклав
На стіл
Твій золочений молитовник —
І мовчки плакав мудрий Ярослав.
Солодкий щем – то ностальгія.
Це – не любов, не каяття.
Це той вогонь, що не зігріє.
Він тільки спалює життя.
Ти ніж точив.
З-під легкого ножа
Зривалося: чужа,
чужа,
чужа.
Душа хворіє на розлуку,
Даремну тяготу чекання.
Та від коханого, як радість,
Вона приймає і страждання.
Тебе я згадую при зорях
І шепочу: «Великий Боже,
Мені щаслива і розлука,
Якою ж зустріч бути може…»
Краса – то тавро нелюбові,
Жорстоке одвічне тавро.
Спасибі на доброму слові —
Хай буде воно на добро.
Казали: калина красива.
Серед різнокольорних трав
Була вона гарна на диво,
Коли її сум огортав.
Заплаче вона – тихе свято —
Напитися з неї роси.
А ій вже повік не зламати
Закляття цієї краси.
Мій дім – як пуп`янок лілеї,
Де оселився ельф малий.
Сонцеволоса Лорелея
співа, де вітроньки гули,
й розбитих човників ескадра
Хвильми зцілована на смерть.
Ночеволоса Клеопатра
Уже наплакалася вщерть.
На этой странице вы можете прочитать онлайн книгу «Вересневі пісні. Вірші», автора Ірина Жадан. Данная книга имеет возрастное ограничение 18+, относится к жанру «Cтихи и поэзия».. Книга «Вересневі пісні. Вірші» была издана в 2016 году. Приятного чтения!
О проекте
О подписке
Другие проекты