В Україні існувала традиція об’єднуватися в парубочі та дівочі громади, які були основним соціальним інститутом тимчасового чи фіктивного споріднення. Щоправда, вони не передбачали подальшого близького спілкування, адже зв’язок через молодіжні громади підтримували тільки до весілля.
Етнографічні матеріали дають більше відомостей про парубочі громади порівняно з дівочими. Останні існували, але виконували менше соціальних функцій, аніж парубочі.
Отже, прийняття до парубочої громади передбачало виконання низки ініціальних процедур. Вони зазвичай зводилися до фізичних випробувань та виставлення могоричу. Після цього сільська громада