Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Пуговица

Добавить в мои книги
109 уже добавили
Оценка читателей
4.38
Написать рецензию
  • diakovych
    diakovych
    Оценка:
    38

    Про цю книгу хочу сказати зовсім небагато. Бо говорити майже нічого.
    Фантасмагорично. Неправдоподібно. Жалюгідно.

    Можливо моє враження про цей роман було б кращим, якби не... (увага: спойлер)

    1. Ліка, яка поводила себе - м’яко кажучи - неприродно. Авторка то намагалася прищепити нам якусь сумнівну підозру про її янгольське походження, то відверто зображувала її юродивою і потенційною пацієнткою відповідного закладу для душевнохворих. У результаті в бедламі опинилася її матір, а Янголятко - в шоколаді.

    2. Другорядні деталі, геть не пов’язані з сюжетною лінією. Їх тут було - хоч греблю гати. Без них обсягу твору вистачило б на новелу, у кращому разі - на повість. Думаю, авторка розуміла це, тому й ліпила сюди всього, що могла. Опис Карпат і Чорногорії. Підводні течії журналістики, медіа- та рекламної сфери.

    І на останок.
    Як для головного редактора жіночої періодики «Караван историй. Украина», то роман цілком пристойний. Просто я не потрапляю в цільову авдиторію подібних опусів, тому вони залишаються для мене чимось на штиб макулатури, яку завжди можна знайти на столику у прийомній і погортати, очікуючи своєї черги до стоматолога.

    Читать полностью
  • Coffee_limon
    Coffee_limon
    Оценка:
    16

    Это как неожиданно попасть под сильнейший ливень. Мгновение - и на тебе ни одной сухой нитки. Это не постепенное проникновение, понимание, обвалакивание, как иногда бывает, когда читаешь интересную книгу. Это - раз и все, и ты в ловушке. Где-то со второй страницы после слов "Я умерла 25-го сентября 1997-го года..." вдруг и сразу понимаешь, что из этой истории тебе уже не выпутаться...
    Странно, но внятнее я даже рассказать не смогу. Внятнее - это разложить историю по полочкам. Но это история любви, страсти и безумия. И если ее разложить по полочкам, останется обычный роман. Каких миллионы. Но прочитав, ты точно знаешь, что этот роман особенный. Ливень. Сильнейший ливень. И ни одной сухой нитки...

  • voyageur
    voyageur
    Оценка:
    15

    С одной стороны - будто бы печальная история о дважды неудавшейся любви, измене, предательстве и душевных скитаниях. А с другой - все же скорее история поиска себя, блуждания в лесных зарослях в горах своей души. Весь текст пропитан болезненным надрывом, что не дает героям наконец успокоиться, найти свою тихую пристань. Да и сами персонажи явно не стремятся обрести некую гармонию - им явно проще страдать, вращаться в своей неприкаянности, ныряя с головой то в работу, то в алкоголь.
    В общем, неплохое сочетание психологически напряженной драмы с несколько пошловатыми для такой серьезности мотивами в духе торжествующей случайности (любовь к матери и к дочери, обнаруженной фотографии пропавшей девушки в Черногории, ежевичное вино и так далее).
    Просто нужно помнить - у каждого в жизни может быть своя пуговица, подскользнувшись на которой, можно пустить свою жизнь под откос.

    Читать полностью
  • Virna_Grinderam
    Virna_Grinderam
    Оценка:
    14

    Надзвичайний твір Ірен Віталіївни.

    З превеликим задоволенням перечитала його спеціально аби освіжити у пам"яті перед прочитанням продовження "Гудзик - 2. Десять років по тому".
    По сюжету, ми знайомимося з молодим, перспективним режисером Денисом Северином, який розповідає нам історію свого життя та кохання. Починаючи ще з юних студентських років. Його знайомство з Єлизаветою Тенецькою, щире кохання без відповіді з її боку, бажання щось змінити у своєму житті (як наслідок - служіння в армії, Афганістан, повернення додому, виїзд до провінційного містечка, робота за освітою на державу, створення власної фірми та інше). Нова зустріч з Єлизаветою, Знайомство з Лікою (донькою Лізи), шлюб, життя з Лікою з любов"ю до Лізи...
    Гострота починається від моменту, коли Ліка дізнається про оту любов Дениса до Лізи, книга ковтається за дві секунди, з перервами на виписування цитат. Читача накриває дев"ятий вал і він не може думати ні про що, крім того, що відбулося у творі. Так було зі мною три роки тому, коли прочитала вперше і три дні тому, коли прочитала повторно.
    Мене глибоко вразили події, які відображені у творі. Я щиро співпереживала Ліці, хотіла натовкти писок Денису і виселити на місяць Тенецьку...
    Сказати, що мені сподобався твір - нічого не сказати, я була зачарована ним, коли дізналася про продовження стрибала під стелю від щастя. Тоді хотіла радити усім, аби прочитали, тому як саме з цієї книги почалася моя любов до творчості Ірен Віталіївни Роздобудько. З тих пір нічого не змінилося, я так само раджу - читайте, особливо ті, хто любить творчість автора та глибоко вражаючі історії.

    Читать полностью
  • red-haired
    red-haired
    Оценка:
    13

    Час іде, а Роздобудько читається, як і 6 років тому - легко і без завищених очікувань. Я знаю, что буде сюжет, я знаю, що буде хороша мова і цікаві імена.
    Ірен - це як стара добра подруга з іншого міста, з раннього дитинства, загадкова і смалить довгі цигарки. Кожного разу вона розповідає тобі історію настільки відверто, нібито це сталося з нею самою, в кожному герої - вона. І прибріхує. Але ти знаєш оцю її тягу до містики, до передбільшувань, п*єш каву, слухаєш оце розтягнуте і з напівмороку, відмічаєш про себе "художні перебільшення" але думаєш :"Нехай, нехай". Тобі ж цікава ця історія. Про богему, про гори, про кохання. Про биття головою в стінку в кінці-кінців. Про дорослішання і переломні дев*яності, коли ти ше була в пелюшках і цього всього не застала. А потім, коли в кадрі твого особистого фільму з*являється руда дівчина - ти погоджуєшся з своєю слабкістю, але розумієш, що поганою ця книжка бути не може.

    ...

    Книжка хороша. Початок і закінчення як завжди стають напівдорозі. Ти ще можеш пів годинки посидіти і подумати, як було б логічніше закінчити цю історію, але щоб не зламати її шарму. І розумієш, що ніяк. Ірен тебе обскакала.

    ...

    По сюжету книжки. Ну сюжети вони з життя, правильно - хоча б трошки. Так от...Мужики...Ну вони звиздець дивні створіння=)

    Читать полностью