Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Рецензии и отзывы на Подвійна гра в чотири руки

Читайте в приложениях:
40 уже добавило
Оценка читателей
2.8
Написать рецензию
  • GraceMime
    GraceMime
    Оценка:
    12

    Легка і хороша книга;) Ніби, подивилася гарне кіно. Герої живі й позитивні. Мила романтична й інтригуюча кримінальна історія, доречні дотепні жарти.
    Так, я занудна до оскоми, але страшенно люблю типаж Олексія Крапки - це слідчий невдаха із Києва - розумний, наполегливий, з драмою за плечима, але надією в очах і, обов'язково, з почуттям гумору! Муся - донька генерала, що народилась з шилом у м'якому місці, дівчинка хоробра й не позбавлена інтелекту.
    Сюжет роману не надто оригінальний, навіть передбачуваний (я вичислила злочинця досить швидко, що зовсім не характерно для мене), але читати було приємно: витримано стилістично, пізнавально, кінематографічно, я би сказала! Заслужені 5 зірочок за настрій;)

  • h_orlova
    h_orlova
    Оценка:
    6

    Легка, позитивна, не вимушена книга на один вечір.
    Головна героїня - юна Муся, дочка поліційного генерала, яка, начитавшись детективів та вважаючи себе знавцем криміналістичних сучасних віяній, сує свій маленький носик не в зовсім (а краще сказати, в зовсім не) дівочу справу - розслідування злочинів.
    До речі, Києва в книжці, за виключенням пари раз згаданих Хрещатика, Фундуклєєвської та однієї сцени на місці злочину, немає. А сама Муся - з Петербурга і потрапляє до Києва, так би мовити, транзитом :) Так що, якщо ви сподіваєтеся, що дія розгортатиметься у "Київі початку ХХ століття", то не тіште себе...

  • Ellenka
    Ellenka
    Оценка:

    А ведь не так давно вертела в руках именно этот роман Ирэн Роздобудько.
    Но хорошо, что не купила. Было бы, наверное, обидно увидеть, что мало того, что 220 страниц текста получились только благодаря узорам на полях, большому шрифту и интервалу между текстом, так еще и смысловой нагрузки почти никакой. Словно купила 200-граммовую пачку масла. Пришла домой, взвесила, а там оказалось 150 грамм. Было бы досадно. Но мне не досадно, ибо книгу взяла в библиотеке :)
    Как легкое чтиво, сопровождающее где-нибудь в поездке, "Подвійна гра в чотири руки" более чем сгодится. Но не более того - все действия персонажей стандартны, шаблонны и предсказуемы, как их образы. Имена, которые якобы не называются, тоже очевидны практически сразу. Про богатство языка говорить так же не приходится, ведь даже во вступительной статье кинорежиссер высшей категории и заслуженный деятель искусств Валентин Марченко предупредил, что "оцінити його можуть ті, хто має професійні стосунки з кіно", и, кроме того, в книге "надається перевага візуалізації дії, а не метафорі".
    Ну так вот Валентин Марченко нисколько не обманывает - метафор и правда нет.

    Дуель - це прекрасно, панове. Ми надто багато балакаємо. У словах помирає істинна краса вчинків і помислів. Ми припинили лазити у вікна до коханих жінок...

    Думаю, дорогие лайвлибовцы, не мне одной пассаж про любимых женщин показался до боли знакомым, посему максимум, чего достойно данное произведение (возможно, помимо экранизации - я абсолютно не разбираюсь в кино, сценариях и т.д. - очень может быть, что так основа для сценариев и выглядит), это быть один раз прочитанным, а потом забытым навеки.

    Читать полностью