Перейти темряву

Книга сподобалась. З найпершої хвилини було цікаво читати. Написано дуже просто і дається за один вечір. Сподобалось як розкрита тема жіночої легковажності та рабства. Також цікавою видалась тема кохання – яким різним воно буває. З дитинства проста увага дала життя такому міцному зв’язку. Якимось чином але і Льоля винна у тому яким виріс хлопчик, чи то було замилення очей бо як така янгільська дитина може нести якесь зло, чи то замало уваги вона йому надавала.
Як жінки, молоді студентки, не бачать того що просто не можливо не побачити. Навколо нас лише омана. Ніколи не можна вірити людині з першої зустрічі тим паче такої неймовірної, як у казку звалився.
Чомусь просто посеред книги я заплуталась. Хлопчика звали Міка і я завагалася хто є хто коли Міккі був партнером Дмитра який виявився тим хлопчиком. Чогось певно в українській мові я ще не знаю..
У кінці я просто була обдурена. Рід діяльності яким хлопець займався до того як дізналася Льоля і та якою він займався на момент закінчення цієї історії просто далекі одна від одної.
Цікаво, несподівано та трохи моторошно.

Дуже сподобалась! Тема жіночої довірливості розкрита якнайкраще. Героїні твору занадто необачні, але це реалізм. Я зустрічаю подібне на кожному кроці, хоча і без таких жахливих наслідків, але все могло б бути й інакше. Можливо воно й вірно, що краще синиця в руках, ніж журавель у небі, та краще довіряй, але перевіряй.
Молодим жінкам, особливо студенткам, було б корисно прочитати і зробити висновки.

Щось Роздобудько подалася до книг у стилі своїх перших творінь: детектив. Наче й цікаво, але вже передбачувано. Та й місцями якось банально. Вжахнула єдина сцена: доля Аліси в закинутому селі в горах. І це ж життя, так насправді є, хоч ми - на превелике щастя - з таким не стикалися. Мабуть, варто задуматися, коли до рук раптово приходить щастя, адже так буває дуже рідко, над його здобуттям треба працювати.