Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Мера моря. Пассажи памяти

Мера моря. Пассажи памяти
Книга доступна в стандартной подписке
Добавить в мои книги
5 уже добавили
Оценка читателей
5.0

В своих воспоминаниях Ильма Ракуза следует за маленькой девочкой, какой она была сразу после окончания Второй мировой, когда оформлялись новые политические и культурные контуры Европы. Она – дочь матери-венгерки и отца-словенца. Жизнь ведет ее из словацкого городка через Будапешт, Любляну и Триест в Цюрих, а оттуда – еще дальше на Восток и на Запад: в Ленинград и Париж. Повсюду оставаясь чужой, девочка находит себя сначала в музыке, играя на фортепиано, а затем, открыв Достоевского, в литературе. И еще – в движении: в многочисленных путешествиях и прогулках. «Мера моря» – не просто воспоминания о детстве и юности. Книга воскрешает то, что осталось от соприкосновений с людьми: звуки и голоса, краски и настроения, образы и впечатления.

Лучшие рецензии
SaganFra
SaganFra
Оценка:
17

Человек граничит с морем,
Он – чужая всем страна,
В нем кочуют реки, горы,
Ропщут племена,
В нем таятся руды, звери,
Тлеют города,
Но когда он смотрит в точку –
Тонет, тонет навсегда.
Человек граничит с морем,
Но не весь и не всегда, –
Дрогнет ум, потоп начнется,
Хлынет темная вода.
Елена Шварц

Чудова книга спогадів Ільми Ракузи – швейцарської письменниці, перекладача і літературного критика. Все її життя починаючи з дитинства – це подорож світом (з тих чи інших причин), переїзди та мандрівки. Життя на валізах, в очікуванні чогось нового, ще незвіданого. Ільма громадянка світу. Вона зростала в мультикультурному середовищі, призвичаювалась до різних традицій, асимілювалась та намагалась зрозуміти чужу культуру. Вона вивчала світ через музику і літературу. Чудові засоби, чи не так? Адже, душа народу лежить в її музиці, літературі та традиціях.

Ільма Ракуза все життя шукає відповіді на питання: «Хто я?». Її мати – угорка, батько – словенець. Сім’я переїздить зі Словаччини до Швейцарії, де Ільму не сприймають за свою однолітки. Вічно чужа та не така як всі. А це не завжди погано. Вона особистість, вона вирізняється і зовнішністю і вподобаннями. То чи швейцарка вона? А ще Ільма не могла визначитись, що обрати для себе – музику чи літературу. Ці споріднені галузі постійно ходять парою у житті Ільми.

Цікаво описана подорож авторки до Ленінграду та Москви за часів Радянського Союзу. Такий не зашорений погляд на сірість та буденність, на однаковість одягу, на полювання за продуктами в напівпорожніх магазинах, на черги та на поклоніння партії. Все, що її захопило це церви та бібліотеки (зовнішній вигляд), в якій іноземцям представлений доступ тільки до праць Леніна.

Ільма Ракуза просто обожнює літературу. Читала також і російську, дореволюційну. Перекладала твори Чехова, Ремізова, Цвітаєвої, Грабала, Надаша. Мала знайомство з Бродським підчас навчання в Ленінграді. Захоплювалася його політичною сміливістю. Підчас «празької весни» вона була у Празі. Слухала гучні промови та співпереживала. Вона дитя Землі. Ільма змалечку осідлала мови, вони їй надзвичайно швидко давалися.

Моя пристрасть – читання, вдома маю величезну бібліотеку. Зокрема, через книги я прийшла до моєї найважливішої мови – німецької. Іншими мовами, в яких почуваюся комфортно, є угорська і словенська, до яких потім додалися французька, російська, італійська, англійська і сербохорватська.
Нові мови – двері в інший світ. Іноді я відчиняю кілька одночасно, і між ними виникає протяг. Це можна порівняти з мовним оркестром, що звучить в моїй голові. Більше того, я стаю інакшою в залежності від мови, яку обираю.

Це дуже якісна мемуаристика. Така неспішна (як книги Кундери), розважлива та камерна. Запахи, відчуття та почуття, стани та емоції – все це основа книги. Ільма Ракуза чудовий оповідач, вміє зацікавити та захопити. Чудово, просто чудово! Якби ще оповідь була підкріплена фотографіями, було б узагалі неперевершено. Раджу до читання!

Читать полностью
malannia
malannia
Оценка:
3

В лесу или на краю леса я играла в "сейчас". Я кричала "сейчас", слушала эхо и знала, что "сейчас" уже прошло. Только произнесешь, и настоящее опрокидывается в прошлое, словно навзничь падая в море.

Прекрасные летучие воспоминания, поэзия в прозе – книга не только о том, что было, но попытка понять и воссоздать себя. Дивные словесные акварели. Настоящее переплетается с прошлым, книга завораживает, затягивает – и окликает твои собственные воспоминания, будит в памяти голоса и мелодии, запахи, картинки, краски.

Дочь матери-венгерки и отца-словенца, Ильма всю жизнь кочует по миру – Будапешт, Любляна, Триест, Цюрих, Париж, Ленинград, не успеешь окопаться и пустить корни, а уже вновь дорога, пейзаж за окном меняется, и ты везде своя и везде чужая. Вся жизнь – странствие и поиск. Все люди странники на этой земле, нам ничего не принадлежит – но частые дороги, быть может, помогают почувствовать это чуточку раньше и острее. «Переезды подтолкнули меня к самостоятельности, оборотной стороной которой был страх. Папа, мама, чемоданы и я – вот был мой мир. Но поскольку за папу, маму и чемоданы держаться не получалось, я поняла, что единственный мой дом – это я».

Ильма Ракуза защитила диссертацию «О мотиве одиночества в русской литературе», переводила Чехова, Цветаеву и Ремизова. Она говорит на французском, венгерском, словенском, английском, немецком, русском: «Многоязычие для меня так же естественно, как шум прибоя. Оно успокаивает, это моя родина».

«Вспомнить – ощутить снова. Вспомнить для писателя – сотворить. Воспоминание как сотворение» - написал Михаил Шишкин в предисловии к книге. Да, пожалуй, именно так.

"Мера моря" читается на одном дыхании – и безмерно жаль, что это наслаждение заканчивается. Но мысли уже растревожены книгой, и путешествие продолжается – как погружение в себя и самоосмысление.

Читать полностью
Лучшая цитата
Расширить пространства чувств и мышления. В этом заложена крупица счастья. (Счастья раскрытой ладони).
В мои цитаты Удалить из цитат
Оглавление