Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Я (РОМАНТИКА)

Я (РОМАНТИКА)
Бесплатно
Добавить в мои книги
28 уже добавили
Оценка читателей
4.5
Лучшие рецензии
sireniti
sireniti
Оценка:
37

Спойлери!

Морально важка книга. Давить. Тисне до землі. Не хочеться вірити, не хочеться думати про те, що таке насправді могло бути. Але розумію, що в цьому бурхливому світі можливо все.
Особливо, коли приходиться вибирати. Особливо, коли людина при владі.

Фанатизм- то дуже страшно. Так, треба любити свою країну, свою справу, але людяність ще ніхто не відміняв.
А колись цей "нелюдь" ( інакше сказати не можу) був дитиною. Грався, плакав, біг до мами за втіхою і знаходив спокій у іі обіймах, що пахли м'ятою і любистком.

День і ніч я пропадаю в “чека”.
 Помешкання наше — фантастичний палац: це будинок розстріляного шляхтича. Химерні портьєри, древні візерунки, портрети княжої фамілії. Все це дивиться на мене з усіх кінців мойого випадкового кабінету...
... І я, зовсім чужа людина, бандит — за одною термінологією, інсургент — за другою, я просто і ясно дивлюсь на ці портрети і в моїй душі нема й не буде гніву. І це зрозуміло:
 — я — чекіст, але і людина.

Людина? Ні помиляєшся. Людиною ти був, коли бігав босоногим хлопчам. Людиною ти намагався бути, коли роздуми рвали твоє тіло на частини, коли сумнівався: стріляти, чи ні... В рідну матір!
Потім світ застиг. Ти не людина!

Ця книга страшна. Але вона входить в шкільну програму. То правильно. Свою історію треба знати, а така історія нехай застерігає.
Зараз у нас теж важий час. Не загубитись би в ньому.

 Я повертаюсь і дивлюсь туди, і тоді раптом згадую, що шість на моїй совісті.
 ...Шість на моїй совісті?
 Ні, це неправда. Шість сотень,
 шість тисяч, шість мільйонів —
 тьма на моїй совісті!!!
 — Тьма?
 І я здавлюю голову.
 ...Але знову переді мною проноситься темна історія цивілізації, і бредуть народи, і віки, і сам час...

Просто немає слів...

На русском

Морально тяжелая книга. Давит. Жмет к земле. Не хочется верить, не хочется думать о том, что такое в действительности могло быть. Но понимаю, что в этом бурном мире возможно все.
Особенно, когда придется выбирать. Особенно, когда человек при власти.

Фанатизм- это очень страшно. Да, надо любить свою страну, свое дело, но человечность еще никто не отменял.
А когда-то этот "нелюдь" ( иначе сказать не могу) был ребенком. Игрался, плакал, бежал к маме за утехой и обретал покой в её объятиях, которые пахли мятой и травами.

День и ночь я пропадаю у "чека".
Жилище наше - фантастический дворец: это дом расстрелянного шляхтича. Причудливые портьеры, древние узоры, портреты княжеской фамилии. Все это смотрит на меня из всех концов моего случайного кабинета...
... И я, совсем чужой человек, бандит - за одною терминологией, инсургент - за второй, я просто и ясно смотрю на эти портреты и в моей душе нет и не будет гнева. И это понятно:
- я - чекист, но и человек

.
Человек? Нет, ошибаешься. Человеком ты был, когда бегал босоногим мальчуганом. Человеком ты пытался быть, когда размышления рвали твое тело на части, когда сомневался: стрелять, или нет... В родную мать!
Потом мир застыл. Ты не человек!

Это страшная книга. Но она входит в школьную программу. Считаю, что правильно. Свою историю надо знать, а такая история пусть предостерегает.
Сейчас у нас тоже тяжелое время. Не потеряться бы в нем.

Я возвращаюсь и смотрю туда, и тогда вдруг вспоминаю, что шесть на моей совести.
...Шесть на моей совести?
Нет, это неправда. Шесть сотен
шесть тысяч, шесть миллионов -
тьма на моей совести!!!
- Тьма?
И я сдавливаю председателя.
...Но опять передо мной проносится темная история цивилизации, и бредуть народы, и века, и само время...

Просто нет слов....

Читать полностью
Rusco
Rusco
Оценка:
36

Я люблю цю повість. О, я дуже її люблю.
Якщо поняття катарсису сумісне з літературою - а чому б, власне, і ні, - то це найбільш катарсист... (wait for it!) ...ичний твір, який мені доводилося читати. Тихі озера прекрасної загірної комуни. І дійсність, мов зграя голодних вовків.

Звичайно, історія не про чекіста. Не про доктора Тагабата, дегенерата, бідного Андрюшу, чи навіть Матір. Вона про душу людську, що їй доводиться обирати одну з багатьох правд. Памя'таєте? Це, здається, у "...від Матфея": яка користь людині, що придбає весь світ, а душу свою втратить?

У Хвильового надзвичайно поетична проза. Колись я навчусь це пояснювати.

StalnoeVedro
StalnoeVedro
Оценка:
21

Эта новелла дала мне понять, что Хвылевой невероятно талантлив. Как же он умеет передавать то эмоциональное напряжение, переживания, психологическое давление...
Новелла производит неизгладимое впечатление, поскольку то, что в ней изображено, не оставит равнодушным никого. Столкновение фанатизма и гуманизма, покорности и человечности, идеологии и морали... Ничто не может быть оправданием убийства собственной матери. Это факт.