Передісторія: книгу взяла в подруги почитати. Почитати все не було часу. В мене. А от моє цуценя( тепер це вже дебела така вівчарка) знайшло вільну хвилинку, щоб підгризти корінці книжок. Бо різалися зубки. Буває.
Книгу довелося терміновов відкуповувати, а цю, покоцану, залишити собі. От і сіла читати, оце вже рукотворне)
Ох, як же іноді хочеться, щоб твоє життя змінилося на краще завдяки чомусь такому чисто символічному. Як от дерев*яне яблучко.
Така жіноча книга)
Вся така із позитивними моментами)
Легко читається)
Сподобалася.
Залишає по собі відчуття спокою і впевненості в тому, що дива трапляються)