Дуже добротна книга із психотерапії, що ґрунтується на аналітичній психології К.Г. Юнґа. Сам Дж.Голліс є одним із найвідоміших сучасних юнґіанців.
Дуже сподобалося як прописані усі негативні душевні стани (вина, сум і втрати, самотність, залежність, гнів, страх і тривога), глибинні причини, які за ними стоять, а також користь, яку можна і треба із них брати.
Не дуже мені сподобався загальний "поразницький" настрій книги - все це неминуче, нікуди від цього не подінешся, треба вчитися це просто проживати, вічного щастя не існує і т.д. Зрозуміло, що вічного щастя не існує, але це повторюється у книзі настільки часто, що може скластися враження що взагалі ніякого щастя не існує. Автор ніби закликає всіх віддатися стражданням заради мудрості. Мені ця думка не до душі.
Не заперечуючи величезних плюсів і користі книжки, я все ж волів би читати якісь більш оптимістичні праці. Для мене сенс життя саме у щасті, внутрішній душевній гармонії, а не в мудрості. Зрештою, "безперестанно радійте" рекомендується у тому ж Новому Заповіті, який автор регулярно цитує. Напевне саме цьому мені не до душі аналітична психологія, хоча я дуже її поважаю і ціную. Я прихильних більш гуманістичних напрямів, екзистенційної і арт-терапії. Можливо, я ще надто молодий для тої екклезіастичної мудрості, якою так захоплюється автор.
Втім, назва книги визначає і її зміст, тому тут особливо нічого несподіваного не було.