Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Цитаты из Таємнича історія Біллі Міллігана

Читайте в приложениях:
304 уже добавили
Оценка читателей
4.87
  • По популярности
  • По новизне
  • Фоторобот нападника опублікували в газетах, і стурбовані громадяни засипали поліцію сотнями дзвінків з іменами та описами, проте вся інформація виявилася хибною. У правоохоронців не було ані суттєвих зачіпок, ані підозрюваних. Атмосфера в університетській спільноті ставала дедалі напруженішою. Посилювався й тиск на Клеберга: різноманітні студентські організації і громадські об’єднання виступали з вимогами спіймати зловмисника, котрого місцева преса вже охрестила Університетським ґвалтівником.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Думки про Рай і пекло непокоїли Томмі. Він упіймав себе на тому, що знову і знову прокручує їх у голові. Якщо він загримить до пекла, запитував себе Томмі, чи можливо буде якимось чином звідтіля вислизнути?
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Щоби будувати плани, потрібні генії. Але, щоб утілювати плани в життя, потрібні дýрні.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Розділ 2
    (1)
    Перша бесіда Міллігана зі спеціалістом Південно-західного центру відбулася 31 січня 1978 року. Психологом виявилася Дороті Тернер, тендітна жіночка із сором’язливим, майже боязким виразом обличчя. Коли сержант Вілліс увів Міллігана до кімнати, вона звела погляд.
    Перед нею був привабливий юнак понад метр вісімдесят на зріст, одягнений у блакитну тюремну робу. У нього були вуса й довгі бакенбарди, але його очі були очима наляканої дитини. Побачивши її, він було здивувався, проте вмостився на стільці навпроти неї, склав руки на колінах і всміхнувся їй.
    – Пане Міллігане, – почала вона, – мене звуть Дороті Тернер. Я приїхала сюди з Південно-західного громадського центру психічного здоров’я, щоб поставити вам кілька запитань. Де ви зараз мешкаєте?
    Він озирнувся довкола і мовив:
    – Тут.
    – Назвіть ваш номер соціального страхування.
    Юнак насупився й надовго замислився, роздивляючись підлогу, жовті бетонні стіни і бляшану попільничку на столі. Він прикусив ніготь, а потім почав вивчати задирки на пальцях.
    – Пане Міллігане, – знову звернулася до нього жінка, – я зможу вам допомогти, тільки якщо ви зі мною співпрацюватимете. Аби я могла зрозуміти, що з вами діється, ви маєте відповідати на мої запитання. Тож який ваш номер соціального страхування?
    – Я не знаю, – стенув плечима юнак.
    Вона зазирнула до своїх нотаток і зачитала вголос цифри.
    Співрозмовник похитав головою.
    – Це не мій. Напевно, це номер Біллі.
    Вона рвучко підвела голову.
    – А ви ж хіба не Біллі?
    – Хто, я? Та ні, – відповів той.
    – Стривайте-но, хто ж ви, як не Біллі? – спохмурніла вона.
    – Я Девід.
    – Гаразд, а де тоді Біллі?
    – Він спить.
    – Де спить?
    Юнак показав собі на груди і пояснив:
    – Біллі там. І він спить.
    Дороті Тернер зітхнула, опанувала себе і терпляче проказала:
    – Мені треба поговорити з Біллі.
    – Артур вам цього не дозволить. Біллі спить, і Артур його не будитиме, бо якщо Біллі прокинеться, то спробує себе вбити.
    Вона довго вдивлялася в молодика, не знаючи, як реагувати. Він говорив і поводився, наче дитина.
    – Так, зажди-но. Поясни мені, що ти маєш на увазі.
    – Не можу. Я вже й так зробив помилку. Про це не можна було нікому розповідати.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Здавалось, Біллі не гнівався ні на апеляційний суд, рішення якого було не на його користь, ні на суддю Флаверса. У мене склалося враження, що юнак уже просто стомився боротися.
    Ми з Біллі й досі часто розмовляємо по телефону, і час від часу я навідую його в Дайтоні. Іноді мене зустрічає Томмі, Аллен або Кевін. Але часом з’являється той, безіменний.
    Під час однієї з наших зустрічей я запитав його, що він за один, і він відповів:
    – Я не знаю, хто я. У мене всередині порожнеча.
    Я попросив його розповісти, що він відчуває.
    – Коли я не сплю і не перебуваю на сцені, – почав юнак, – я мовби лежу
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Щоби будувати плани, потрібні генії. Але, щоб утілювати плани в життя, потрібні дýрні.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • плином днів юнак став довше і довше спати, рятуючись від холодного, понурого середовища.
    В мои цитаты Удалить из цитат
  • Тому що це одна з причин, чому люди сплять, – так можна втекти від тривог
    В мои цитаты Удалить из цитат