Книга или автор

Отзывы на книги автора Дарина Гнатко

11 отзывов
Катерина
4,6
18 читателей оценили
LANA_K
LANA_K
Оценил книгу

Може здадись, що тут є трішки спойлерів. Але інкаше розповісти про цю книгу не можу.
Зазвичай книги про життя українського села в 17-19 столітті наповнені трагізмом і біллю. "Катерина" дещо інша. Для мене - це ніби ще одна історія про Попелюшку. Але я не скажу, що від цього книга стала гіршою. Я б навіть зрадила, якби і такі подіі відбувались насправді. Не всі, звісно, тому що і болю в цій книзі теж не мало. Але це чи не єдиний раз, коли я вже з перших сторінок зрозуміла, що Катерині в житті має колись пощастити.
Сама історія життя цієї дівчини починається з того, що вона втрачає свою маму. Батько приводить в дім мачуху, в якої теж є діти. Та дитинство Катерини в книзі тільки згадується. Знайомимся з головною героїнею вже тоді, коли вона стала гарною дівчиною, врода якої вражає з першого погляду.
Вона впала в око старому сотнику, якому мачуха готова її продати за гроші. Здається, що у Катерини є шанс уникнути цього заміжжя, але і тут доля підготувала дівчині тяжке випробування. За крок до щастя, чи власне до того, що Катерина вважала щастям, стається трагедія. І лише випадкова зустріч змінила життя дівчини.

Катерина
4,6
18 читателей оценили
Nina_M
Nina_M
Оценил книгу

Чомусь останнім часом стаю все сентиментальнішою. Хочеться чогось ніжного й трепетного, такого, щоб душа "розвернулася і звернулася", й саме на таку книгу я натрапила. Очікувала чогось шевченківського - про давнє село, про велику родину - а отримала навіть іще більше. Це варіація на тему Попелюшки, але така вона близька й зрозуміла, бо - українська. Чимало довелося пережити кріпачці Катерині на шляху до свого щастя, мабуть, болю навіть більше, ніж радості, але авторка переконливо стверджує, що страждання винагороджуються, що можна й треба мріяти про принца на білому коні. Історія, зрештою, цілком передбачувана, а проте як дивовижно автор описує почуття, що вирують у душі молодої дівчини, яку так обділила, а потім наділила доля!
Щиро вдячна пані Юлії за таку зворушливу книгу.

Проклята краса
4,2
17 читателей оценили
SaganFra
SaganFra
Оценил книгу

Дівоча краса. Це дар від Бога чи покарання? Дехто говорить, що це дар долі — вродитися красивою, стрункою та спокусливою. Ловити погляди чоловіків, зводити їх з розуму та спонукати виконувати всі забаганки, і, нарешті, обрати собі найкращого. А дехто, хто знає справжню ціну життя, стверджує, що ліпше народитись під щасливою зіркою, що головне не врода, а внутрішня краса. Дарина Гнатко у своїй новій книзі погоджується з останніми.

«Проклята краса» — текст надзвичайно зворушливий та трагічний. Розповідаючи про тяжкий тягар дівочої краси, що впав на плечі юної Ганнусі та обернувся для неї лихом, Дарина Гнатко викликає читацьке співчуття до головної героїні оповіді. Текст викликає бажання співпереживати та розділяти нещастя Ганнусі, а, перегорнувши останню сторінку, — задоволено посміхнутися.

Дія роману відбувається в невеличкому полтавському селі Пироги в середині тридцятих років минулого століття. Юна Ганнуся Кравецька роботяща молодиця, красуня та реготунка. Її красою захоплюються чоловіки, її очі зводять з розуму та чарують своєю блакиттю. Здається, сама Ганна не відає сили своєї вроди. Слова сільського агронома Павла Гребенка, одруженого, але нещасного в шлюбі, чудово це ілюструють:

«А що ти знаєш, жорстока красо, про серце чоловіка, коли запалає в ньому вогонь кохання, коли він нічого вже не бачить, окрім очей твоїх звабливих, не може ні про що думати, окрім тебе, такої жаданої, такої вродливої, близької й недосяжної. Скажи, Ганнусю, що?» (с. 14).

Так, ця жорстока краса лише шкодить, часто стає причиною воєн, а у менших масштабах — розбиває життя всім навкруги. Вона руйнує шлюби, викликає заздрість та спонукає до помсти. Здається, тільки час може вплинути на неї. Для Ганнусі в такому маленькому селі, де перешіптуються пліткарки і чоловіки розпускають руки на очах у всіх, просто нема життя. Схоже, лиш місто зможе поглинути красу Ганнусі, розчинити її серед тисяч вродливих дівчат, зберегти для єдиного. Але місто зустрічає сільське дівча ворожо. Взагалі, образ міста — такого неприступного з кам’яними клітками-квартирами, заасфальтованими дорогами та тротуарами, розкрито досить непогано. А ще недобрий знак при в’їзді теж застерігав Ганну:

«- Не буде тобі, Ганю, певне, щастя у цьому місті. Бачила, нечистяка чорна (кішка) прямо під колесами перебігла?» (с. 64).

Звісно, все справдилося: і прокльони Галини, і батьківські слова. Коло трагічних подій, яким, здається, не буде кінця змусять Ганнусю поплатитися за свою вроду, котрої вона ніколи не прагнула, котрої соромилася, але не могла позбутися. Чи винна Ганна, що Бог нагородив (чи то прирік) її красою, а щастя на її долю не вистачило? Чому має розплачуватись за це все своє життя? Адже за все потрібно платити і все має свою вартість.

Сюжет роману немов бурхлива річка: несе на своїх хвилях героїв, проривається через кордони та виносить їх на чужі береги. Дарина Гнатко надзвичайно наситила текст подіями. Читаючи, ловиш себе на думці: «Ну, не могло це все статися з однією людиною! Подій вистачить на два життя». Життєві перипетії персонажів твору — майже позачасові в історичному сенсі. Звісно, є деякі відлуння подій Голодомору та репресій тридцятих років, але вони слугують тьмяним фоном книги, не застилають долі Ганнусі. Сучасні автори досить часто використовують трагічні події двадцятого століття у своїх текстах, аби надати драматичності, накладаючи їх на долі героїв. Але авторка «Проклятої краси» залишила їх поза сюжетом, написавши чудовий сентиментальний роман про кохання, в котрий пірнаєш з головою, занурюєшся в море емоцій, співчуваєш і розділяєш радість. Чудова мандрівка стежкою чужого життя!

Проклята краса
4,2
17 читателей оценили
anny_m
anny_m
Оценил книгу

Як на мене, то книга не з тих, які хочеться читати день і ніч через захоплюючий та напружений сюжет. Книга цікава, швидко читається, легка для сприйняття. Проте мені все чогось не вистачало - чи то різкого повороту подій, чи більше драми, чи то рішучості та наполегливості головної героїні. Ганнуся кохала одного чоловіка, переїхала у місто - одразу іншого покохала, а він і від неї голову втратив. Занадто якось наївно та солодко. Проте це лише моя думка, з якою ви можете і не погоджуватися :)

Катерина
4,6
18 читателей оценили
colorbrain
colorbrain
Оценил книгу

банальна книга
перші 50 ст хотілось читати, я і просльозилась, адже, гадаю, трагічна доля української дівчини не залишить нікого рівнодушним. та проте останніх ста сторінок я прочитала хвилин за 20. Це означає, що достатньо лише глянути на кілька реплік персонажів і ти вже в курсі подій. Себто погано, адже така книга не запам'ється. Просто на один раз. Але мушу визнати "Катерину" я бодай дочитала, на відміну від "Графині" В. Лиса та "людина в пошуках справжнього сенсу життя" Франкла

Щодо героїв - вони не до кінця продумані, книга немов для підлітків 14 років, адже персонажі поділяються на хороших та поганих і нейтральних. Хотілось би також з сюжетом попрацювати, занадто уж монотонно й передбачувано вийшло

Але авторку я виправдовую за її дебют. В загальному непогано, якщо хочеться чогось легенького для читання, то роман підходить, особливо для людей, які поверхневі, не люблять заглиблюватись, та читають в своє задоволення, ну і іноді прагнуть казки

Катерина
4,6
18 читателей оценили
OlgaZaloznaya
OlgaZaloznaya
Оценил книгу

очень люблю читать книги из "коронации слова" - люди уже все прочитали, выбрали лучшее - сиди, читай и получай удовольствие.
эта книга именно такая.
очень волнительно местами, прочитала меньше чем за сутки - оторваться было невозможно.

обратила внимание на автора, оказывается человек без какого -либо специального образования, самый обыкновенный человек - а в то же время, согласитесь, какая она умная и чудесная, люди бывает учатся-учатся а все зря, читатель идет мимо...а тут я не то чтобы мимо пройти, я даже свернуть в сторону не смогла, спасибо большое за полученное удовольствие.

Душа окаянна
4,7
11 читателей оценили
Masher1971
Masher1971
Оценил книгу

Третій роман Дарини Гнатко, особисто для мене, щось середнє між "Катериною" і "Проклятою красою". Звичайний історичний роман про кохання без закрученого сюжету і з явним фіналом, але все ж є в ньому щось таке, що викликає інтерес до сюжету і затягує дочитати книгу до кінця. Можливо, життєвість історії та переплетення долі героїв із долями тодішніх і сучасних людей, точніше схожість певних моментів.
Сильна і владна людина не може повірити в те, що колись стане безпорадною, що її вчинки зараз руйнують долі інших людей і її в тому числі, що нею керує егоїзм, пиха і жадоба влади та лише на смертному одрі всі ці вчинки будуть переосмислені і прийде щире каяття, але чи не пізно?
Перше кохання здається вічним, справжнім та безкінечним, але це буває вкрай рідко і розуміння того що це була всього навсього солодка ілюзія приходить не відразу після втрати цього почуття.
Ненависть і жадоба помсти - не найкращі порадники, але вони здатні міцно і мертвою хваткою утримувати свою жертву до виконання нею своєї чорної місії, а після відпускають, щоб та розбилась на маленькі шматочки від усвідомлення низькості своїх дій і вчинків. Добре, якщо знайдеться хтось хто відкриє очі на справжню суть людського існування і впустить промінь світла в темний морок серця.
"Долю конем не об'їдеш" ще раз переконуєшся в правдивості народного прислів'я читаючи цей роман. Всі події і люди, які є в нашому житті не випадкові, навіть якщо завдають невимовного болю і частково намагаються вбити нашу душу, лише згодом ми можемо скласти пазл в суцільну картинку і зрозуміти для чого це все потрібно.
Роман "Душа окаянна" вартий уваги, хоча б для того щоб ще раз осмислити важливі життєві цінності, життя і своє ставлення до ближніх, особливо до близьких людей.
P.S.: якби ця історія була реальною закінчення було б не таким щасливим, добре що існують книги, які дарують віру в дива і забраковують розчарування.

Проклята краса
4,2
17 читателей оценили
Masher1971
Masher1971
Оценил книгу

"Краса - це страшна сила" - дуже влучний вираз для цього роману, так само, як і епіграф цієї книги: "Її хрест - її врода".
Хто хоча б раз не бажав мати привабливу зовнішність, яка могла полонити всіх навколо? Напевне, таких людей немає. Та разом з тим ніхто не задумується, а що ж з другої сторони медалі, адже все має свою ціну. Яку саме? Цього ніхто не знає.
В цій книзі мене підкорила обкладинка, почавши читати не очікувала чогось грандіозного, швидше навпаки, але виявилось, що я помилялась. І починаючи з знайомства з майором Солодовим ця книга читалась для мене під ритм серця. Тут дуже майстерно описані всі відчуття і почуття героїв, не кожен автор так зуміє, щоб мурашки йшли по шкірі. Можливо, ця історія примітивна, але щось притягуюче в ній є. З усіх героїв мені найбільше, як не дивно, не сподобався батько Ганнусі, який вірив усім окрім своєї дитини, а також ненавидів НКВС за те, що ті губили людей і при цьому зневажав тих самих "згублених людей", бо вони були ворогами народу. Його логіка дуже примітивна. А в що ж він тоді вірив, якщо не визнавав ні влади, ні Бога? Це якась дуже пасивна людина, такі гублять суспільство.
Ще в романі мене вразила логіка Ані, коли вона задля порятунку Діми хотіла пристати на умови Прокопенка. Якби вона це зробила, то вразила б коханого в 10 разів болючіше, а ніж коли розказала усе відразу. Дмитро уже переживав зради, а вдруге наступити на ті самі граблі, ой як боляче. Та дякувати Богу він її врозумив, хоч і в останню мить, але події пішли іншим шляхом.
Щасливий кінець неабияк потішив тому, що зараз більше авторів орієнтується на драми, які знаходять відгуки в серцях сучасних читачів. Можливо, це пов'язано з подіями у світі, кризами, особистими невдачами і т.д., але так хочеться вірити у щасливі розв'язки і позитивні кінцівки.

Проклята краса
4,2
17 читателей оценили
OksanaCherednik
OksanaCherednik
Оценил книгу

Придбала цю книжку майже рік тому у КРД.
В анотації було про любов на фоні подій 30-х років.
На Полтавщині. Мої батьки родом звідти.
З плюсів. Дуже швидко читається. Типовий "жіночий роман" з усіма прибабахами, що властиві даному жанру. Можливо, якби мова не йшла про 30-ті роки поставила б тверду трійку.
Але сюжет спотворює дійсність. Не було "добрих" НКВД-істів. Тим більше наприкінці 30-х.
Мною сприймається як прагнення попіаритись на болючій темі.
Є й інші недоліки. Дуже неправдоподібно. Надто вже солодкаво-релігійно, аж нудить (навіть мене, хоча я сама людина віруюча).
Після прочитання лишається солодкаво-нудний присмак втраченого дарма часу.
Дівчатка, якщо любите романи про кохання (я їх також читаю, хоча мені вже дуже-предуже багато років), краще оберіть щось інше.
Не рекомендую.

Проклята краса
4,2
17 читателей оценили
OlgaZaloznaya
OlgaZaloznaya
Оценил книгу

исторические события плюс любовь всегда будут залогом успешного чтива, интересно было читать, сопереживать, прогнозировать -а что же дальше)

книга понравилась, но такое впечатление что у автора заканчивалась бумага и надо было во что бы то ни стало дописать эту книгу - как-то скомкано в конце получилось..