Може здадись, що тут є трішки спойлерів. Але інкаше розповісти про цю книгу не можу.
Зазвичай книги про життя українського села в 17-19 столітті наповнені трагізмом і біллю. "Катерина" дещо інша. Для мене - це ніби ще одна історія про Попелюшку. Але я не скажу, що від цього книга стала гіршою. Я б навіть зрадила, якби і такі подіі відбувались насправді. Не всі, звісно, тому що і болю в цій книзі теж не мало. Але це чи не єдиний раз, коли я вже з перших сторінок зрозуміла, що Катерині в житті має колись пощастити.
Сама історія життя цієї дівчини починається з того, що вона втрачає свою маму. Батько приводить в дім мачуху, в якої теж є діти. Та дитинство Катерини в книзі тільки згадується. Знайомимся з головною героїнею вже тоді, коли вона стала гарною дівчиною, врода якої вражає з першого погляду.
Вона впала в око старому сотнику, якому мачуха готова її продати за гроші. Здається, що у Катерини є шанс уникнути цього заміжжя, але і тут доля підготувала дівчині тяжке випробування. За крок до щастя, чи власне до того, що Катерина вважала щастям, стається трагедія. І лише випадкова зустріч змінила життя дівчини.