Дара Корній — отзывы о творчестве автора и мнения читателей
image
  1. Главная
  2. Библиотека
  3. ⭐️Дара Корній
  4. Отзывы на книги автора

Отзывы на книги автора «Дара Корній»

22 
отзыва

LeRoRiYa

Оценил книгу

Вийшло так, що я знала про майбутню появу цієї книжки ще з осені. Прогнозувалося, що видавництво "Клуб сімейного дозвілля" порадує цією книжкою своїх читачів під Новий рік. Вийшло трохи пізніше. Але я все одно радію, що встигла прочитати її ще зимою. Тим паче, лютий "порадував" нас абсолютно зимовою погодою - завірюхами, ожеледицею, кучугурами снігу вздовж доріг та слизькою плиткою тротуарів.

В таку погоду особливо приємно читати Дару Корній - в один з останніх днів перед стартом нового семестру в університеті, лежачи під теплим пледом у затишній кімнаті.

Досить несподівано було побачити на обкладинці одразу два імені - Дару Корній, яку я обожнюю й завжди чекаю нових книжок та Талу Владмирову - абсолютно незнайому мені письменницю (хоч про те, що книжка написана в співавторстві, я також знала).
Стиль оповіді - від першої особи кількох абсолютно різних людей - це дуже незвично для Дари Корній, проте письменниця цілком впоралася, в чому я й не сумнівалася, бо талант є талант за будь-яких умов і обставин.

Трохи про героїв. Є українське місто, яке виступає місцем основних подій роману. Є також його мешканці (Олег та його бос Мстислав Маврикійович з родиною, приватний детектив Арсен, синок крутого батька - Ілько, таємнича вдова Марина Іпатіївна...) й випадкові люди, що потрапляють сюди під Новий рік (молода дівчина Руслана, яка нібито володіє незвичайними здібностями, дружина її брата - Тетяна, а також не зовсім звичайна дівчина Інна). Події, що розгортаються в романі, описують нам п'ятеро людей: Олег, Руслана, Арсен, Тетяна та Інна, кожен з них має свою долю, свої проблеми, свої прагнення, свої скелети в шафі. А тим часом в місті починають один за одним гинути впливові люди,а назовні спливає фатальний "список приречених на смерть"...

При цьому містом блукають привиди, відьми, упирі й діти-потерчата - неприкаєні душі... То що тут таке коїться - містика? Чи все-таки то вправний абсолютно живий ляльковод смикає за ниточки? Особисто я знайшла відповідь на це питання за кілька годин, бо не змогла закрити цю книжку, не дочитавши її до кінця.

Дуже зворушила мене історія Єви (Евеліни) - сестри Олега, юної талановитої художниці. Один з улюблених моїх персонажів серед тих, яких створила Дара Корній.

Це одна з найкращих книжок, які я читала останнім часом. Раджу всім. Як на мене, це зразок українського магічного реалізму.

9 февраля 2014
LiveLib

Поделиться

NatanIrving

Оценил книгу

ААААААААААААААААААААА!!!
Это всё, что мне хочется сказать об этой книге, вот честно. Даже добавлять больше ничего не хочется!
Кхм.
Сейчас попытаюсь связать свои мысли в единое целое, чтобы хоть что-нибудь адекватное из себя вытянуть. Да и так, чтобы без спойлеров. Хотя мне жутко щас хочется с кем-нибудь ну просто покричать по поводу этого произведения. А ещё посуду побить. Бумагу порвать. Груши нет? Ладно, может кто-то добровольцем хочет быть?
Эту книгу нельзя никому советовать! Вообще никому! Она вывернет вас наизнанку и так и оставит! Бросьте её, срочно! Пока живы! Пока жизнь вам мила, немедленно положите её на стол и, не оборачиваясь, отступайте назад!
Так. Спокойно.
История повествует о жизни двух молодых людей, начиная с их знакомства в детском садике. Жизнь - причудливая штука, их дороги то расходятся, то снова сходятся. Куда будет правильно повернуть? Какой путь выбрать? Что вообще правильно?
Мне очень понравился характер Оксаны. Я прям млела, когда она стойко выстаивала против всех нападок со стороны родственников и прочих. Мне бы такую силу, мне бы так уметь формировать свою речь: крепко, безапелляционно и по существу. В то же время она не показана нам как глыба: стукни-грюкни не замечу. Оксана очень чувствительный, но в то же время уравновешенный человек. Так же весьма колоритными и необычными получились другие персонажи. Очень запоминающими даже скажу.
Сама история привравлена ноткой мистики, я смотрю, украинские авторы очень любят подобные моменты. То ведьмы, то колдуньи, а то и посланники божьи фигурируют в историях.
Стоит упомянуть, что я представляла совсем иную версию развития событий, когда прочла аннотацию. Я думала, будет что-то вроде "До встречи с тобой", в конце которого не смерть героя, а счастливое выздоровление... Это совсем не то оказалось. Конец меня убил и разорвал на части. Муж вообще не понял с чего вдруг я кинула телефон и начала отчаянно жестикулировать, сдавленно ругаясь.
Так...где ты на самом деле?

11 февраля 2021
LiveLib

Поделиться

spring_swallow

Оценил книгу

- Невже може бути щось спільне в гордого величного орла та облізлого злодюжки горобця?
- Небо у них спільне! Небо!.. (с)

Чесно кажучи, дуже насторожено я розпочинала знайомство з книгою, оскільки до сучасної української літератури моє відношення переважно негативне.
Але настороженість моя зникла з перших сторінок - розбилась, немов об скелі.
Ця неймовірна історія заполонила мене з перших сторінок і тримала на одному подиху до останньої.
Вже на 26 сторінці по тілу пробігли перші мурашки.
Хочеться порадити прочитати книгу усім тим, хто, не дивлячись на темні відтінки буднів, продовжує вірити у дива...

Історія, яка змушує зрозуміти - кожне наше слово, кожний вчинок (навіть той, який ми так і не наважились зробити) може стати вирішальними у нашій долі.

І не лише у нашій...

Гори стають долинами, а час вертає назад. Завжди є можливість усе виправити, бо ангели не сплять... Ніколи.
31 октября 2013
LiveLib

Поделиться

LeRoRiYa

Оценил книгу

Немає часу сумувати – життя продовжується, брате
В безсиллі руки опускати – життя продовжується, брате
Тобі не треба забувати, життя продовжується, брате
Життя продовжується, брате, ще буде час перемагати
Я клянусь, я здіймусь я навіть з попелу відтворюсь
Ти лише тільки повір, я коли треба повернусь
Я тобі в цьому клянусь, клянусь!
(с)"Хорта"

Та й що сумувати - у житті завжди може залишитися привід для гарного настрою. Наприклад, можливість прочитати нову книжку від чудового творчого тандему двох улюблених письменниць.
Я звикла не пропускати новинок від Дари Корній. Мене завжди притягує магнітом колорит цих книжок, їхня мова, живість героїв, магічність і водночас життєвість ситуацій, у які вони потрапляють.

Це друга книжка Дари Корній, написана у співавторстві з Талою Владмировою. Першу, що називається "Зозулята зими" я прочитала в лютому 2014 року. (рецензія)

Тоді я ще не знала, що це був один з останніх місяців до того, як моє життя зміниться назавжди через обставини, що від мене ніяк не залежали.
Та одне залишилося незмінним - я так само з нетерпінням чекаю новинок від Тали Владмирової й Дари Корній, стараючись в будь-якому випадку прочитати їх, навіть коли нема шансів прочитати на папері й придбати в колекцію.
Ще жодна книжка, яка вийшла з-під пера Дари Корній не розчарувала мене - вона завжди творить в своїх книжках окремий світ - такий знайомий і такий незвичайний! Що стосується "Зозулят зими", то від них я була просто в захваті, адже ця книжка написана незвичним стилем - від першої особи багатьох різних персонажів.
Книжка "Крила кольору хмар" не стала виключенням в списку моїх улюблених книжок з сучасної української літератури. Вона вище, ніж просто книжка про життєві проблеми чи про пригоди. Вона більше, ніж те, що зараз прийнято називати young adult. Але вона й незвичніше ніж просто роман для дорослих. Як і вищезгадані "Зозулята зими", ця книжка для мене є зразком українського магічного реалізму - того самого магічного реалізму, який ми можемо зустріти у творах Габріеля Гарсії Маркеса, Хуліо Кортасара й Карлоса Руїса Сафона. Тільки дуже своєрідного магічного реалізму.
Якщо ви ніколи не були у Львові, як я, ви точно зможете проникнутися атмосферою цього давнього міста, яке бачило на своєму віку багато різних країн, війн, режимів та змін, але залишилося живим та особливим.
Ви познайомитеся з дуже цікавою дівчиною Аделаїдою, чи то Адкою, Адусею, Адочкою, яка праціє офіціанткою в нічному клубі, а насправді є донькою одного з чистокровних сірих янголів, що їх колись скинули з небес, але й з темними їм виявилося не по дорозі... це звісно, спойлер, але ж ви з першої сторінки зрозумієте, що Ада незвичайна дівчина, тож вибачте мою відвертість.
А ще, мені як людині, що читала "Зозулята зими" було приємно знову зустрітися з Інною - енергетичною вампіркою з особливою манерою говорити. Це ніби зустріч зі старим другом посеред незнайомого міста на іншому боці світу.
Я особисто впевнена, що кожна людина від народження має крила. Головне не дати життєвим обставинам ті крила забруднити чи, не дай Боже, обірвати.

Звісно, я раджу читати цю книжку:
По-перше, тим хто цінує сучасну українську літературу та слово;
По-друге: всім тим, хто шукає розради у скрутному становищі.
По-третє, всім тим, у чиї руки потрапить ця книжка, бо це - шматочок щастя, який дістається не кожному, маленьке сонце на темному обрії. Після прочитання цієї книжки на душі стає тепло.

Окреме дякую обом авторкам за епіграф з творчості запорізького гурту "Хорта". Дива не буде... якщо не діяти, звісно. А от якщо діяти й вірити, дива відбуваються на кожному кроці. Головне їх бачити. І пам'ятати, що Богу видніше, що для нас краще. І ще важливо, зробивши вибір, ніколи не шкодуйте про нього! Адже це ваш вибір. Ваш шлях. Ваше життя. І нехай супутниками у цій дорозі для вас будуть книжки. Такі щирі, повчальні й захоплюючі книжки, як ця.

8 апреля 2015
LiveLib

Поделиться

sireniti

Оценил книгу

Що є любов на цім світі? Що таке кохати одну людину протягом усього свого життя? Міняти жінок, створювати сім‘ю, працювати на улюбленій роботі и при цьому пам‘ятати дівчинку з далекого дитинства, якій носив портфель у школу і зі школи, віддано дивлячись в очі.
А потім знайти своє єдине, своє нещасне кохання у рідному місті на мості, впізнати у знесиленій, вмираючій жінці ту, заради якої здатен на багато чого.
Що таке жити з нелюбом? Роками. Терпіти його любов, а потім дізнатися про його зраду. Зраду, яку не можна оправдати (та чи можна взагалі оправдати зраду?), в яку важко повірити, а потім ще й залишитись крайньою.
Як пережити випадкову зустріч на майдані країни, охопленої революцією. Здавалося б, не до кохання. Але ж хіба серцю накажеш? Коли ось вона поруч, така рідна, так близька, пахне любистком і дитинством… а все ж не його, чужа дружина.

І все ж доля поєднала їх. Востаннє, та не назавжди. Дала надію, але відібрала шанс.
Та іноді «ніколи не буває запізно, навіть тоді, коли вже точно спізнилися…» Десь, у другому всесвіті є кімната з надписом «безкінечність», і є Числобог, і стрілки голинника, що перескочили безчасся, головне вчасно їх підштовхнути в правильному напрямку.
І ніколи, ніколи не відрізати крила.

P. S. Почала читати з величезним захопленням. Гортала сторніку за сторінкою, вражалась, і думала: «Ось воно справжнє. Моє.» А потім якось охолола. Чи то автор перегнула з трагізмом, чи сам сюжет став уже не таким привабливим. Тому така оцінка.

На русском.

Что есть любовь в этом мире? Что такое любить одного человека на протяжении всей своей жизни? Менять женщин, создавать семью, работать на любимой работе и при этом помнить девочку из далекого детства, которой носил портфель в школу и из школы, преданно глядя в глаза.
А потом найти свою единственную, свою несчастную любовь в родном городе на мосту, узнать в обессиленной, умирающей женщине ту, ради которой способен на многое.
Что такое жить с нелюбимым? Годами. Терпеть его любовь, а потом узнать о его измене. Измене, которую нельзя оправдать (и можно ли вообще оправдать измену?), в которую трудно поверить, а потом еще и остаться крайней.
Как пережить случайную встречу на площади страны, охваченной революцией. Казалось бы, не до любви. Но разве сердцу прикажешь? Когда вот она рядом, такая родная, такая близкая, пахнет любистком и детством ... а всё же не его, чужая жена.

И все же судьба соединила их. В последний раз, и не навсегда. Дала надежду, но отобрала шанс.
Но иногда «никогда не бывает поздно, даже тогда, когда уже точно опоздали ...» Где-то, в параллельной вселенной, есть комната с надписью «бесконечность», и есть Числобог, и стрелки часов, что перескочили безвременье, главное вовремя их подтолкнуть в правильном направлении…
И никогда, никогда не отрезать крылья.

P. S. Начала читать с огромным восторгом. Листала страничка за страничкой, поражалась, и думала: «Вот оно настоящее. Мое. » А потом как-то остыла. То ли автор перегнула с трагизмом, то ли сам сюжет стал уже не таким привлекательным. Поэтому такая оценка.

3 апреля 2020
LiveLib

Поделиться

Enfance

Оценил книгу

В данной книге рассказывается о девушке Аделаиде. Всё своё детство она провела с бабушкой, считая отца мёртвым, а маму вовсе чужим для неё человеком. И даже не подозревала, что родилась в семье ангелов и стала, по сути, изгнанницей, серым ангелом. Авторы описали тот самый переломный момент, который кардинально изменил её жизнь и вообще многие представления о мире.
Когда я впервые увидела эту книгу, мне захотелось сразу же её купить, ибо было неимоверно интересно всё же узнать, что собой представляет книга, которая считается украинским магическим реализмом. В начала мне было откровенно скучно, ибо всё было невероятно затянуто, но уже со средины книги мне становилось куда более интересно и никак не могла дождаться момента когда же узнаю, чем закончится книга и каким будет её выбор. Стоит так же заметить, что в этом романе неимоверное количество разных притч, рассказов о древних Богах. Настолько красиво описывался Львов.. это было неимоверно атмосферно и казалось, будто ты уже неоднократно бывал там сам :) В целом, книга мне понравилась и я не жалею о потраченном на неё времени)

3 апреля 2016
LiveLib

Поделиться

LeRoRiYa

Оценил книгу

Насправді я була однією з перших читачок цієї книжки на Лайвлібі. Однак рецензія зрештою назріла тільки зараз, коли вже нарешті вийшло довгоочікуване продовження циклу.

Завжди обирає серце

Прописна істина, червона нитка всього циклу. Любов і ненависть, кохання й зрада, ревнощі й гнів, від яких зриває дах і вирує кров, світло й темрява на межі Хаосу й вибір, вибір, який вирішує все.

Мальва Задорожна - звичайна школярка з нашого з вами досить стандартного світу - ані світлого, ані темного, ані сірого, якогось такого змішанобарвного (чогось прийшов у голову цей дивний неологізм) - навіть не знала, що вона насправді донька всемогутнього темного бога Стрибога й амазонки Верхи, онука страшного й величного Мора - повелителя темного світу й богині смерті Мари. Як і будь-якій безсмертній, Мальві належить зробити вибір - бути їй темною або світлою, на чий бік у вічній боротьбі добра зі злом їй стати.

Особисто я уявляю героїв інакше, проте зовсім не вмію малювати, тож приблизно щось таке:

Мор (як вершник кінця світу)

Мара

Перун

Птаха

Стрибог

Мальва в Яровороті

Остап

Ця книжка має більше сюжетних ліній і більше героїв, ніж попередні. Вона задає ще більше питань й дає мало відповідей. Зате ми зрещтою дізнаємося більше про Остапа, його походження, родину, про Дужа. Перун дуже цікавий персонаж, як і відкрита у нових постатях Птаха. Від Леля й Полеля я взагалі в захваті, а от Лада здалася мені жіночим втіленням Стрибога - так само від ревнощів не тямить, що робить.

Сірі тим часом усіма силами обробляють Стрибога, аби перетягти його на свій бік. От вже я хвилювалася! Та й не тільки за Стриба...

Взагалі, закрити цю книжку, не дочитавши її, годі й сподіватися. Збожеволієш від очікування розвитку подій, тож перш ниж братися до читання, краще відкладіть усе, чим ще плануєте займатися принаймні на одну ніч або день.

Дуже допоміг форзац книжки у розумінні того, хто є хто, бо інакше довелося б самій креслити схему. Тож вам її теж скину на допомогу.

28 сентября 2016
LiveLib

Поделиться

Burmuar

Оценил книгу

Ух! Морозом по коже продирает! В тему, в тему. Зима, снег, что-то странное мерещится в сумерках. И вроде надумано, вроде как верить нечему, когда количество ведьм и ведьмаков на метр квадратный зашкаливает, а я такое вообще терпеть не могу, но вот оторваться, уйти, отвлечься - это нет. Как так? Ведь не ясно, что происходит. Вообще не ясно. А надо выяснить. Потому что непонятно, что и как. Вообще непонятно. И вот, почти грызя ногти, но все же не грызя, а ограничиваясь всего лишь истерических постукиванием ногой об диван, читаешь, читаешь, читаешь... И радуешься, что есть добрые люди с классными советами.

Не белые и не пушистые герои. Почти все. Кроме Русланы, конечно. Но какие-то человечные. Да и вся их непушистость остается где-то за кадром. В кадре они как раз обычные, в меру добрые, в меру нервные люди. Только вот все - со скелетами в шкафу и с разными-всякими заморочками. Но все, как один, готовы стать стеной за Руслану. А ту так и тянет в город, где один за другим гибнут сильные мира сего. И все - при странных обстоятельствах, которые вроде как исключительно несчастным случаем и можно назвать, но вот частота случаев заставляет сильно задуматься. Конечно, там где больших денег много, случайностей мало. Но если куча свидетелей есть, видевших, что ничего странного не было, то зачем же эти странности искать?

Но Арсен и Олег, то ли друзья, то ли враги, знают чуть больше, чем остальные. А еще знают, что и они в этом списке смертников, а значит, надо что-то с этим делать. Например, искать пути выхода из ситуации.

Уж не знаю что это. Наверное, мистический триллер. Хотя в терминологии не сильна. А вот за то, что чтиво увлекательное, хоть и не суперинтеллектуальное, ручаюсь.

12 февраля 2015
LiveLib

Поделиться

Nina_M

Оценил книгу

Як на мене, це неймовірно красива історія про вічне кохання. Лише завдяки йому герої виживають, попри всі обставини, із честю виходять із найскладніших ситуацій. На початку маємо лише кохання Сашка, а от Оксана вчиться кохати з роками, зіткнувшись із подружньою зрадою (одвічне питання, чи можна пробачити зраду), проживши багато років без любові, поваги, підтримки. Її існування отруїла ще й ненависть свекрухи та знання про тваринну суть свекра. Лише донька - єдине її світло, сенс життя. Що ж тут скажеш, так живуть мільйони жінок. Але чи варто так жити?..
Найбільше мені сподобалося те, що авторка дає читачеві можливість самостійно обрати той фінал, який він вважає за потрібне. Я, як ото дівча в рожевих окулярах, обрала той, що здався справедливішим, оптимістичнішим і, звісно, романтичнішим. Дівчата - вони такі дівчата :)))
Не очікувала такого від Дари Корній, але ця історія справді захоплює. І мова, якою вона написана, - не просто солов’їна, барвінкова, але й вишукано-оксамитова.

31 октября 2020
LiveLib

Поделиться

LeRoRiYa

Оценил книгу

Цей роман - трохи не те, чого я чекала, побачивши на обкладинці ім'я Дари Корній. Так, історія життєва й цілком могла буути реальною... але чогось не вистачило. В книжках цієї чудової письменниці зазвичай є щось неповторно-містичне, створена в них атмосфера не схожа на інші. Цього ж разу вкраплення містики, чи точніше, міфології, були такими незначними, що їх просто не помічаєш. Книжка мені сподобалась, але як шанувальницю "традиційної" Корній, вона мене трохи розчарувала. Не вистачало легенд, надприродніх сил, містичних поворотів. Але історія вийшла цілком пристойна, тож вона має право на життя.

14 декабря 2012
LiveLib

Поделиться