Отзывы на книгу «Лемберг. Під знаменами сонця»

3 отзыва
kate_kassie
Оценил книгу
"Усе, що не вкладається у звичні рамки, усе, що дивує, як правило, добром не закінчується"

Так собі думав наш головний герой – батяра - Мар`ян Добрянський, чи як там його на справді кличуть.
Однак, мушу з ним не погодитися, тому що ця книга безперечно дивує і змушує відкласти всі справи аби тільки дізнатися, що ж буде далі.

Написано жваво, цікаво і місцями дотепно. Так, мені додавали трохи клопоту діалектизми і необхідність щоразу звертатися до нотатків – пояснень значення слова. Але той неперевршений львівський дух дозволив мені зануритися в атмосферу Лемберга.

Кожний герой історії являє собою окремий, яскравий і неповторний характер.

Чого лише вартий Януш Губицький зі своїми принципами і доброю душею!

Мар`ян та Янек. Їх зовсім не випадкове «знайомство», таких різних і таких схожих, призвело до неочікуваного – дивного товаришування.

"- То ти справді за ліками приходив? Для свого друга?
- Ні, для свого ворога."

Сюжет закручений і на кожному повороті тільки й встигаєш, що перевести подих. А коли добираєшся до фінішної прямої хочеш / не хочеш щоб все скоріше закінчилося / ніколи не закінчувалося.

«Хочеш чесно? Мені несказанно пощастило, що саме ти трапився на моєму шляху…»
Natali39419
Оценил книгу

Не зрозуміла. Чи, може, просто ця книга не для мене. Страшенно обожнюю Львів і завжди із задоволенням відвідую це казкове місто. От за це авторові дуже дякую. за цікаві описи вулиць, його таке суперечливе минуле, а от історія головних героїв пройшла повз. Захопили тільки останні 50 сторінок, що розставляють всі крапки над "і". Як на мене, переходи в часі і переходи від героя до героя, вийшли дещо кострубаті і такі, що лише збивали з пантелику.

acca_symphonie
Оценил книгу

Все почалося з того, що декому, себто мені, раптом знадобилася книга для подорожі. Я готувалася до липневої поїздки у Львів, і мені хотілося відшукати собі щось таке, з чим можна було б відключитися від реальності у плацкарті. Одного вечора я гортала каталог на сайті свого улюбленого видавництва - і випадково натрапила на книгу, сама назва якої врізалася мені у саме серце.

До липня в мене книга не долежала, бо я занурилася в неї наступного ж дня і не виринала ще декілька діб. "Лемберг" одразу підхопив мене, закрутив та й кинув у вихор своїх вулиць, перехресть, каплиць, поїздів та кнайп. Я була в цьому чарівному місті декілька років тому, і книга стала для мене згадкою про минуле й сподіваннями на майбутнє. За більшістю своїх ознак вона не мала мені сподобатись - я не люблю історичні романи, не люблю, коли оповідь йдеться "від чоловіка" і тим паче не люблю, коли все це пише жінка, бо дами, на жаль, в більшості випадків примудряються якимсь чином злити весь сюжет у любовні перипетії. Але цього разу я була приємно вражена. Любовної "домінанти", як виразилася рецензентка у передмові, тут не виявилося зовсім, сюжет не провисав ані на сторінку, а пише авторка на диво іронічно та дотепно.

Мені припали до душі обидвоє героїв, але, певна річ, Мар'ян найбільше. Його влучні коментарії примушували мене повертатися до особливо вдалих фраз знову й знову, а інколи - навіть з маркером у руці. Але не варто вважати, що "Лемберг" живий одним тільки гумором, аж ніяк. Місцями він нервовий, пронизливий, відчайдушно-розпачливий, але - з надією. Надія є, і вона просвічується та мерехтить на протязі всього сюжету - від саркастичного "я знаю, я негідник" і до збентеженого "та я вже всього цього не побачу". І завершується книга так само - надією. Так, фінал більшою частиною відкритий, але він залишає після себе лише посмішку та сподівання, що нічого ще не закінчено.

Різні в нас дороги.
Я битимуся до останнього.
За тебе також.