Три дня чтения в подарок
Зарегистрируйтесь и читайте бесплатно

Рецензии и отзывы на Справа отамана Зеленого. Українські хроніки 1919 року

Читайте в приложениях:
11 уже добавило
Оценка читателей
4.2
Написать рецензию
  • mokasin
    mokasin
    Оценка:
    8

    Інколи навіть лікарю уривається терпець і він ладен порушити клятву Гіпократа. Особливо коли мова йде про захист своєї Батьківщини від чужинців. Загалом цікавий і доволі реалістичний погляд на білі плями в історії України. У центрі сюжету двоє ворогів, яким неодноразово доводиться рятувати один одному життя, почуваючи себе боржниками. Але все до пори до часу...

    Перевод

    Иногда даже врач теряет терпение и готов нарушить клятву Гиппократа. Особенно когда дело касается защиты своей Родины. В общем интересный и довольно реалистичный взгляд на белые пятна в истории Украины. В центре сюжета два врага, которым неоднократно приходится спасать друг другу жизнь, чувствуя себя должниками. Но все до поры до времени ...

  • MyNameJulia
    MyNameJulia
    Оценка:
    6

    І знову білі сторінки історії, і знову нові герої, нові особистості. Аж не віриться, що ці сторінки історії мало досліджені. Це ж неймовірне поле для роботи істориків! Але там ще спробуй у всьому розберися.
    Я б назвала цю книгу "Справа отамана Шеремети", адже книга радше про його пригоди, зміни його світогляду, його життя. Хоча сам образ Шеремети здався мені трішки не правдоподібним. Той лікар, якого ми бачимо на початку, який так ревно хоче повернути дружину, який ніколи не вбивав і не мріяв навіть вбивати більшовиків чи інших ворогів, наприкінці твору перетворюється в завзятого отамана-козака, який чинить правосуддя жорстокою карою. Хіба може змінитися так людина через рік? Додати до цього абсолютно відсутнє хоча б найменше сумування за дружиною, і практично в рік її смерті - вже іншу любов...
    Щодо образу отмана Зеленего... Не прониклася я до нього симпатією. Нема в ньому тої іскри, яка була в героях, наприклад, Горліс-Горського. Він пробачає, він дає людям шанс, він якийсь такий людяний та відкритий - ділиться планами, задумами, має дуже широке оточення. Якийсь неотаманський отаман.
    Хоча, часи були складні. Воювали всі з усіма і кожен сам за себе. В тих умовах напевно рік за два минав, мені не зрозуміти реалій того часу. Ох і колотнеча відбувалася, я навіть уявити собі не можу тих бідних селян, котрих грабували то одні, то інші, билися не зрозуміло за що, а прості люди просто хотіли спокою.

    Читається книга напрочуд легко, просто, не нудна, не затягнута, сюжет наповнений цікавими поворотами, а тому книгу я прочитала дуже швидко, буквально за кілька годин.
    Я раджу її всім, захопленим історією України, вона насправді дає певну кількість відповідей, але одночасно породжує ще більшу кількість запитань.

    Читать полностью
  • Zhigalow
    Zhigalow
    Оценка:
    4

    Перед нами книга про непрості роки громадянської війни в 1919 році, де всі були один за себе і один проти всіх. Та пора родила світу таких таких легендарних та суперечливих особистостей, як Махно, отаманша Маруся, Зеленого. Ось про останього данний твір.
    Купуючи книгу думав буде, щось типу українського вестерну. Напі всерйозне чтиво з великою кількістю стрілянини та крові. Крові дійсно багато в романі, особливо в першій частині, проте книга написано в серйозному дусі.
    Головний герой лікар, що повертається в місто за дружиною та попадає в ніжні обійми губчека. Ті місця де описуються катування більшовиками містян, нагадало мені Багряного, точніше його роман Сад Гетсиманський, який повністю присвячений цій темі.
    Звісно Шеремету вдається врятуватися навіть зустрітися із сами Зеленим. Тут автор використовує прийом протиставлення. Артем сам затятий петлюровець, і стоїть проти радянської влади, отаман же радянську владу розуміє по своєму, але звісно він при цьому не терпить більшовиків. Зелений пояснює одночасно і нам лікарю чому його позиція правильна і чому за неї варто помирати.
    Якщо бути щирим, Зелений тут скоріше як другорядний герой. На першому місці доля простої людини, яка у вихорі жахливих подій відчуває себе більш розгубленою чим піщинка перед вітром.
    Особливої уваги варто вділити Якові Дзюбі. Негативний герой, який є повним вітленням того часу.
    Звичайно Кокотюха, не вказує прямим текстом хто є добрим чи поганим, чи справа отамана Зеленого заслуговує на повагу та гордість для нас, як представників нового покоління.
    Даний висновок повинні зробити ми самі

    Читать полностью
  • Leleka_ola
    Leleka_ola
    Оценка:
    4

    Чесно кажучи, було стрьомно братись за роман, дії в якому відбуваються в такий багатий історичними подіями час, що до сих пір не мають визнаної на державному рівні грунтовної оцінки. Стрьомно тому, що написаний за два місяці, що вбачається замалим терміном для роботи в такій тематиці. Але мої побоювання були марними.
    Роман захоплює і не дає розтягнути задоволення від його прочитання на тижні.
    Єдине, що сприймалось спочатку з іронією, те, що Зелений так змістовно розкривав свої плани й думки лікарю, з яким ось тільки познайомився. В стані війни люди (а тим паче отаман) повинні були би бути більш закритими і підозрілими. Але далі такі задушевні розмови зникли і жодних дратівливих факторів до кінця роману не з'являлось.
    Проте не можу сказати, що закінчення сподобалось. Хотіти хепі-енду в такому романі - не було такого. Але хоч якийсь промінь надії - де він?
    Всім раджу! Зранку дочитавши, ввечері купила ще одну книгу Кокотюхи.

    Читать полностью
  • YaroslavVasyuta
    YaroslavVasyuta
    Оценка:
    3

    Загалом дуже якісна та хороша патріотична книжка. Белетристика, яка легко та цікаво розказує про сторінки української історії періоду отаманщини. Багато хто про цей період нічого не знає, як не знав і я до ознайомлення із подвигами отамана Зеленого. Що ж, ще одного чоловіка вважатиму українським патріотом, ще один історичний період захочеться дослідити.

    А письменницький талант Андрія Кокотюхи без сумніву вимагає широкого ознайомлення та популяризації, щоб українці знали про існування хорошої сучасної літератури та знайомились із власною історією, яку творили такі ось сільські отамани зелені.