Двоє. Він і вона. Ніч. Фонар. Дотик рук, палкість поглядів, ніжність поцілунків. Світу не існує. Є тільки двоє. Вона і він. І це дивне, старовинне місто, яке їх поєднало. Йому ж приготована роль розлучити їх. Можливо, навіки...
Та кохання не знає, що таке час. Справжнє кохання здатне на дива. Воно не має кордонів, воно не ставить меж. Справжнє коханя проростає там, де, здавалось би, немає місця почуттям. Душі пам'ятають все. Особливо, якщо це все у них відібрали.
"Осіннє рондо.."- історія кохання. Красива, подекуди трагічна, з фіналом, який передчуваєш, але від цього вона не стає менш загадковою і цікавою.
Містика і реальність. Часи минулі і сьогодення. Дві половинки, що загубилися в часі і в сучасному місті.
Одного дня Любка вирішить порвати з минулим і почати все спочатку. І потяг привезе ії у Львів. Вона навіть не здогадується, що тільки що розминулась з долею. Хоча... Хіба ж не схожий цей симпатичний чоловік на того, хто уже ось як скільки часу приходить до неї у снах. Коханий зі снів. Хіба таке може бути?
Мабуть, у Львові можливо все. Місто, що містить загадок більше, ніж відгадок. Романтичний, містичний та загадковий Львів теж герой роману. Саме тому, читаючи, розумієш, все буде добре. Любка і Любомир вистоять. Вони просто зобов'язані це зробити.
Адже, чуєте, звучить рондо. І ніч така місячна, зоряна, ясная..(як у пісні). І Софія знову спішить до свого Степана, забувши про все... То казка? Ні... кохання.
На русском.
Двое. Он и она. Ночь. Фонарь. Прикосновение рук, пылкость взглядов, нежность поцелуев. Мира не существует. Есть только двое. Она и он. И это странный, старинный город, который их соединил. Ему же суждено разлучить их. Возможно навеки...
Но любовь не знает, что такое время. Настоящая любовь способна на чудеса. Она не имеет границ, для неё нету пределов. Настоящая любовь прорастает там, где, казалось бы, нет места чувствам. Души помнят всё. Особенно, если это всё у них отобрали.
"Осеннее рондо..."- история любви. Красивая, кое-где трагическая, с финалом, который предчувствуешь, но от этого она не становится менее загадочной и интересной. Мистика и реальность. Времена ушедшие и нынешнее. Две половинки, которые потерялись во времени и в современном городе.
Однажды Любка решит порвать с прошлым и начать все сначала. И поезд привезет её во Львов. Она даже не догадывается, что только что разминулась с судьбой. Хотя... Разве не похож этот симпатичный мужчина на того, кто уже вот сколько времени является ей в снах? Любимый из снов. Разве такое возможно?
По-видимому, во Львове возможно многое. Город, который содержит загадок больше, чем отгадок. Романтичный, мистический и загадочный Львов тоже герой романа. Именно поэтому, читая, понимаешь, всё будет хорошо. Любка и Любомир выстоят. Они просто обязаны это сделать. Ведь, слышите, звучит рондо. И ночь такая лунная, звездная, ясная.(совем, как в песне). И София опять спешит к своему Степану, забыв обо всем... Сказка? Нет... любовь.